Дати вірне визначення ДУХУ так само не можливо як і зафіксувати його нашими п'ятьма органами відчуттів.
ДУХ трансцедентний. Пізнавати ДУХОВНЕ напряму можна лише, перебуваючи в духовних тілах.

Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:16:25)

Очевидно Апостолу Павлу довелося ще за земного життя ходити духом

Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. (2-е Кор. 12:2-4)

Не викликає сумнівів, що Павло тут говорить про себе і про свої неземні відчуття.
Слова які він почув у раю, -- неможливо висловити. А тіло в якому йому довелось опинитися, -- й тілом назвати не можна.

Ми ж, зодягнені в земне матеріальне, не здатні осягнути нашим матеріальним розумом ДУХОВНЕ, без духовного просвітлення, котре отримуємо від Духа Святого. Тож молимо Його.
======================================================================

Бог Є Дух. Він Є БЕЗКОНЕЧНИЙ вічний/незмінний/незрушний.
Саме таким може бути Той, Хто понад УСИМ й від Кого УСЕ.
Якщо УСЕ від Бога, отже має свій початок і своє буття, а з цим і свою змінність.
На скільки ця змінінсть різниться Від незмінності Бога, настільки ж власники змінного відалені від чистого й незмінного Бога Духа.
Чим повільніша змінність, тим тонші тіла, й тим різниться їхня слава.

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! (1-е Кор. 15:40,41)

В хрстиянській святоотцівській літературі можна зустріти про тонкі і грубші тіла. (Св.Иоанн Дамаскин. Об Ангелах. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm)

Чим тонші тіла, тим вища духовність, тим достойніший Ангел.

Утім духовні зрушення допустимі, але до певної міри.
Святитель Макарій Єгипетський пише:

2. Источник изливает чистую воду; но на дне его лежит тина. Если возмутит кто тину, — весь источник делается мутным. Так и душа, когда бывает возмущена, срастворяется с пороком. И сатана чем-то одним делается с душею; оба духа во время блуда или убийства составляют что-то одно. http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari16.html

Духовний неспокій каламутить душу. Й тим самим забруднює її постороннім (зовнішнім), чого вона не повина торкатися.
Постороннє (зовнішнє) й формує видимі тіла, котрі є конечними й місце таких у ЧАСОВОМУ потоці.

Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! (2-е Кор. 4:16-18)

У Вічності ж, -- тіла невидимі, не забруднені постороннім (зовнішнім видимим).

Доволі часто в сятоотцівському спадку й інших богословських працях можемо зустріти твердження, що Бог є простий (απλους).
У чому ж простота Його.

Не так легко дати досконале визначення безконечному Богові і скоріш за все таке неможливе.

Подумай о чем-нибудь великом, прибавь к этому большее по сравнению с тем, о чем ты подумал, а к этому — еще более великое и убедись, что в своих рассуждениях (мудрствованиях) ты никогда не достигнешь того, что бесконечно. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html

Коли кажемо РОЗУМ, то мусить цей розум у чомусь містится, а це уже буде іще щось окрім розуму, й не відповідатиме Божественій простоті.
Кажучи Бог Творець, -- так, але ж може й не творити.
КАТЕХИЗМ
296
Творення не є також необхідною еманацією Божого єства
И творение также не есть обязательное излучение существа Божия. Бог свободно творит "из ничего" http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html

Дуже близьким буде Отець, утім може і не народжувати, утримуючи у Собі.

Що відрізняє Бога від усього існуючого, а отже плинного, так це те, що Бог понад плинністю, понад тим, що перебуває й проминає. Це і є тією єдиною Божою СУТНІСТЮ, котрої немає й не може бути ніде і ні у кого.
Господь Бог ЄДИНОСУЩИЙ. Й простота Божествена виявлена Його ЄДИНОСУЩНІСТЮ.
Бо просте є те, що ОДНЕ.

Початок будь-чого починається з Бога, з Його Божої волі Божественого задуму (думок), що зазнаючи змінності, "оживають" й переходять у ранг сотвореного.
Бог Сущий, Сам будучи непроминаючою сутністю, дає життя Своїм думкам.
Але ж і думати Його ніхто не заставить, як і творити самі думки, не будь на те Його Божа воля ..
З чого ж складаються думки?..

Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! (2-е Кор. 4:16-18)

У Вічності ж, -- тіла невидимі, не забруднені постороннім (зовнішнім видимим).

Нема ясного порядку у тому, що ти написав. Я, як уже звик не можу зрозуміти до чого потрібні дописи на стандартні для Yurа теми, так як у богословській дискусії на сьогодні, правдоподібно, непросто знайти подібного роду напрацювання. Але, як то кажуть, Бог з ним. Тож пропоную розпочати з початку, а початок, як здається, має бути у визначенні понять, чого не було ясно зроблено, бо в останніх двох реченнях ще є дивна неясність(може лише для мене):
У процитовааному вище уривку до Коринтян під поняттями видиме і невидиме, напевно, розуміється матерія і нематерія. Тіло - поняття, що завжди пов'язане з матерією(як у розумінні тіла живого, так і фізичного тіла). Тоді прошу мені пояснити що таке "незабруднене" матерією тіло. Це якщо не чіпати" духовної" сторони твого допису, де взагалі нічого толком не ясно. Раджу тобі подумати, розібратися, скласти з слів речення, побудувати послідовність думок, зафіксувати, а тоді вже відправляти.

takada09 написав:

У процитовааному вище уривку до Коринтян під поняттями видиме і невидиме, напевно, розуміється матерія і нематерія. Тіло - поняття, що завжди пов'язане з матерією(як у розумінні тіла живого, так і фізичного тіла). Тоді прошу мені пояснити що таке "незабруднене" матерією тіло. Це якщо не чіпати" духовної" сторони твого допису, де взагалі нічого толком не ясно.

"Незабруднене" матерією тіло -- тіло ДУХОВНЕ (1-е Кор. 15:44) безмежне (без видимих зовнішніх ознак).
Хочете уявити собі духовне тіло, спробуйте уявити САМ ДУХ, або навіть духовні істоти ..
Уявити, -- бо хоч і віримо що такі є, але зазнимкувати не можемо, ні намацяти, ні понюхати, ні побачити своїми очима, хіба що Бог привідкриє завісу, пославши "блаженне бачення".
Лише віра в духовне дозволяє привідкрити завісу, уже співставляючи зовнішньо/видиме з внутрішньо/духовним. Два світи, матеріальний у якому пербуваємо і духовний до якого прагнемо.

Ну і про що ти знову говориш. По-перше я апелював лише до того, що застосовувати термін -тіло- до духовної субстанції некоректно. По-друге уявити дух теж неможливо, лише за аналогією. Можна відчути, коли власне Бог привідкриє завісу. Та й говорити про існування двох світів теж небезпечно, правдоподібно лише один світ де наявні як проминаючі, так і непромиинаючі субстанції.
Але до чого то все я так і не розумію. Аце що ? :

Чим тонші тіла, тим вища духовність, тим достойніший Ангел.

Думаю, слід шукати актуальніші питання, аніж метафізика духовних зрушень.

takada09 написав:Ну і про що ти знову говориш. По-перше я апелював лише до того, що застосовувати термін -тіло- до духовної субстанції некоректно.

Воно справді виглядає некоректно, коли застосовувати емпіричний підхід. З позиції Святої Євангелії усе коректно.
сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. (1-е Кор. 15:44)
Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:16:25)
Ходити духом, ніщо інше, як перебувати в духовному тілі.
Очевидно про таке тіло, котре важко й тілом назвати, каже Апостол:
Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба. 2-е Кор. 12:2)

takada09 написав: По-друге уявити дух теж неможливо, лише за аналогією. Можна відчути, коли власне Бог привідкриє завісу. Та й говорити про існування двох світів теж небезпечно, правдоподібно лише один світ де наявні як проминаючі, так і непромиинаючі субстанції.

Звичайно світ один Богом сотворений. В даному випадку йшлося про земне життя і Царство Небесне.

takada09 написав:Але до чого то все я так і не розумію. Аце що ? :

Чим тонші тіла, тим вища духовність, тим достойніший Ангел.

Думаю, слід шукати актуальніші питання, аніж метафізика духовних зрушень.

Цей вираз використаний в контексті слів, узятих з Дамаскина, де він каже, що безтілесними Ангелів можна вважати лише по відношення до нас земних людей, і що тіла у ангелів є Глава III (17).
Об Ангелах.http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! (1-е Кор. 15:40,41)
Безумовно, що слава тим більша чим ближче сотворіння до Бога. Бог Є Дух, тож чим духовніші (тонші) тіла, тим більша слава цих сотворінь.
Хоча тут теж не все однозначно, адже є демони, теж духовні істоти.

Стосовно актуальності., бачите тут кому що.
Питання мною підняті не є якоюсь новиною, подібне часто можна зустріти в богословських працях, як сучасних так і ранньої доби.
Я ж пишу для душі, й для тих душ кому на цьому залежить. Й готовий нести відповідь за свої слова.

Та ніхто тобі не каже, що погано пишеш, принаймні цю тему, кажуть, що без толку пишеш.

Тема, заторкнута тут має дуже давню історію і базується на гіпотезах, тому важко буде довести правоту чи неправоту. Насправді ніхто не знає, що мав на увазі св.Павло, коли писав про духовні тіла.
Ідея про менш і більш фізичні тіла насправді не є християнською. Її пропагували гностики, які вірли в еманації божества і в теорію огрубіння тіл, внаслідок віддалення від єдиного. Огрубіння означає втрату святості і, як наслідок моральну нестійкість. Цю ідею підхопив Оріген і через нього вона ввійшла в твори тих Отців, які його поважали (Василій, Дамаскин ітд.). Але були і такі,які не прийняли цього вчення. До них належить Зтлотоустий, наприклад.
Хрстиянство наголошує на онтологічній благості матерії. Вона, у всіх її видах, створена Богом і є доброю у всіх її видах. Матерія підпала гріховноті, але Христос відновив її своєю смертю і воскресінням.
Я вважаю, що духовне тіло є тілом у якому живе св.Дух. Таке тіло не завжди є ефірним чи надтонким (напр. мощі святих людей або речей), але через нього діє Бог і це найважливіше.