Michail написав:Ще мене цікавить, як Ви такий весь духовний, не гидитесь таким словом розкидуватись по форумах.

А вам видно приємно це вислуховувати й далі продовжувати цим займатись.

Michail написав:Але все-таки до Вас прийшла мудрість, то ж завершуйте ці темки. Я знайшов і показав достатньо.

Авжеж, достатньо.

Yur написав:

Michail написав:Ще мене цікавить, як Ви такий весь духовний, не гидитесь таким словом розкидуватись по форумах.

А вам видно приємно це вислуховувати й далі продовжувати цим займатись.

Мене просто такими дурницями не здивуєш. Я на атеїстичному сайті колись спілкувався і в мене імунітет на всякі підловки. А Ви їх використовуєте точно, як деякі з тих атеїстів.

Michail написав:Але все-таки до Вас прийшла мудрість, то ж завершуйте ці темки. Я знайшов і показав достатньо.

Авжеж, достатньо.

Добре. Бо щось, коли я почав цитувати лекції з Теології тіла Івана-Павла ІІ. Ви змінили зразу свій манер, як корабель від торпеди. Значить точно я копнув глибоко.

Цікаво, оскільки ми закінчили ті темки, чи в інших гілках форумів Ви зможете спілкуватись без тих ізворотів та висловів? Уважно вичитати думки опонента і не упереджено розмишляти над питаннями, відповідями та роздумами їх? Не старатись влізти в те, що, можливол, опонент приховує, розуміє, чи не розуміє під своїми висловами, як ото в Темі про Євхаристію на форумі УГКЦ? Ми ж все-таки одновірці по греко-католицькому визнанню, а також є з нами одновірці по християнському віровизанню.

В принципі з адептами сект типу СЕ, можна і осторожніше, але й там можливо на простій, зрозумілій мові і без ізворотів спілкуватись. Навіть якщо вони поводяться неприємно.

Cлова св. Йоана Дамаскина (VII-VIII ст.), у яких чітко сформульована християнська позиція щодо ставлення людини до світу сотвореного. У свому трактаті «Про святі ікони» він наказує: «Не зневажай матерії, бо вона не є нечестива. Ніщо, що постало від Бога, не є позбавлене честі».

Воскресши, ми матимемо ті ж тіла, що і в дочасному житті; тіла праведних будуть прославлені, а тіла грішників стануть потворними і відразливими; усі воскреслі тіла будуть безсмерт­ними (І Кор. 15, 42).


http://truechristianity.info/ua/books/c ... _02.php#61


Хіба б у Народному Катехизмі написали неправильно щдо такої важливої речі?

Або хіба б святий Іреней детально все описавши:
http://lk2124.narod.ru/irenaeus/Irenaeu ... _31_36.htm

хотів дати християнам хибне уявлення?

Надлежит также, чтобы и самое творение, восстановленное в первобытное состояние, беспрепятственно послужило праведным; и это показал Апостол в послании к римлянам, так говоря: “ибо тварь с надеждою ожидает откровения сынов Божиих; потому что тварь покорилась суете не добровольно, но ради покорившего ее, в надежде, что и сама тварь освобождена будет от рабства тления в свободу славы сынов Божиих” (Рим. 8.19-21).

Позиція католицької теології щодо воскресіння тіла:


"а) Тілесне Воскресіння

Вся історія християнської традиції свідчить, безперечно з різними особливостями, про віру в тілесне воскресіння. Але, що означають в цьому контексті «тіло» та «тілесність»? На це запитання, яким, вже Павло був змушений перейнятись, (пор. 1Кор 15,35) та яке завжди представляється в історії богослов’я, на сьогодні існують різні відповіді.

«Тіло» часто ототожнюється просто з «трупом». У цьому випадку воскресіння тіла було б реставрацією трупа, який розпочав розкладатись від моменту смерті людини. Несхоластичне богослов’я в більшій або в меншій мірі було під впливом цієї ідеї.

Натомість більшість богословів сьогоднішнього часу відштовхується від персональної концепції тіла: бути людиною, по суті, означає бути-в-світі, співжити (комунікувати) та бути зануреним в історію. Ці три фундаментальні моменти людини, рівносильно взаємно обумовленні, та становлять свою тілесність. Воскресіння тіла означає те, що ціла людина зі всією історією свого життя,зі всіма її відношеннями до інших має майбутнє та те, що з остаточним її завершенням, переміщується до свого завершення також і фрагмент її світу.

В такий спосіб, зрозуміла віра у воскресіння не може відвертатись від теперішнього та від того, що виходить звідси, але навпаки, якщо кожне діяння та кожне особисте відношення, якщо ціле це земне життя та історія, яку формувала людина матиме вічне майбутня, тоді, власне цей факт збільшує інтерес для життя, щоб жити його від тепер.

Яку ж роль відіграє в персональній концепції тіла матерія? Вона набуває значення у тому випадку, коли, замість того, щоб говорити про майбутнє молекул говоримо про майбутнє відносин? Чи таким чином, зберігши термін «тілесність», не вчиться про новий спірітуалізм? Все залежить від того, як розумітимемо співвідношення та остаточне завершення матерії та духу. Щодо цього можемо подати три можливості:

(1) Лише дух удосконалюється, натомість матерія знищується або залишається позаду, як та, що не має значення. Це могла б бути позицією спірітуалістів, [u]яку не може підтримувати будь-який католицький богослов[/u].

(2) Дух та матерія доходять до свого завершення, як два єства між собою тісно взаємопов’язані, але які між собою розрізнюється. Таким чином можемо описати традиційну концепцію воскресіння мертвих: тіла мертвих воскреснуть та знову з ними з’єднаються їхні душі.

(3) Матерія доходять до свого завершення задля того факту, що є «укомплектованою», одуховленою, через те, що вона перевищує свої природні тенденції веденням Духа. На базі цієї концепції, є еволюційний образ світу. Про це пише Gisbert Greshake в дусі богословії Карла Ранера: «Завершення людини в смерті не розуміється, як еміграція душі без тіла, яка залишає за плечима тілесність та світ, але натомість, як буття остаточно досягнуте для себе самого, як людсько-духовного суб’єкту у світі і через світ та у тілі і через тілесність, процес, під час якого матерія була укомплектованою і сталася постійним моментом завершуванням духа» (G. Greshake, Leib-Seele-Problematik, 172). Іншими словами: матерія ведеться до її завершення, однак не «in s? (сама собою)» або «per s? (через себе)», але натомість «в іншому», тобто в дусі."

http://www.kyrios.org.ua/theology/eshat ... togia.html