Якщо ми розуміємо Бога не як тільки надлюдську блаженну істоту (або як “одну із” таких істот, як це є в політеїстичних міфологіях), а як Абсолют, тобто самодостатнє (ens a se), неспричинене, вічне, вседосконале єдине Буття, яке є Підставою і Праджерелом (Причиною, Поясненням...) всякого іншого буття, то з такого розуміння необхідно випливає розуміння такої Його властивості, як всюдиприсутність. «Бо те, чого де-небудь і коли-небудь нема, є таким чого могло б не бути ніде і ніколи» (пор.: св. Ансельм Кентерберійський, Прослогіон, відповідь монахові Ґауніло), а отже це не Бог. Однак всюдиприсутність можна розуміти як іманентну, наприклад, така, яку має ?????? у вченні стоїків : ?????? іманентна речам, проникає їх, так, як вогонь проникає розжарене залізо, рухає речами. Речі самі по собі однорідні, а відрізняються лише за ступенем внутрішьної напруги тої ??????. Паралель до такого розуміння ?????? можна знайти в далекосхідних релігіях: “ці” в таоїзмі, “кі” в синтоїзмі (? “прана” в гіндуїзмі). Саме слово ?????? означає “подих”, “подув” і викликає асоціації з вітром, повітрям.
Християнство використало термін ?????? для означення Святого Духа – ?? ????? ?????? (зверніть увагу на граматичний середній рід) – чи то запозичивши це слово від стоїків і християнізувавши його, чи то також на підставі слововжитку Септуагінти, де єврейське Ruah Elokhim перекладалося як ?????? ??? ????. Переклади цього терміну на латинську – Spiritus Sanctus та слов’янську – Cвятый Доуxъ теж мають ту саму етимологію: подув, дихання, вітер (як і єврейське ruah). Виникає питання: чи такий слововжиток має тільки поняттєво-аналогічне, а чи й онтологічне підґрунтя? І якщо ми стверджуємо повну онтологічну відмінність між Богом і створеним світом (в даному контексті – вітром, повітрям), то чому ж тоді в Новому Завіті знаходимо ось такі порівняння: „Вітер віє де хоче ... Так воно буває і з кожним, хто від Духа народжений” (Ів 3,8). „І нагло зчинивсь шум із неба, ніби буря ґвалтовна зірвалася, й переповнила весь той дім. ... Всі ж вони переповнились Духа Святого...” (Ді 2,2-4)? Чому у Візантійській традиції священик дихає на дитину при святому Таїнстві Хрещення, говорячи: „Вижени з неї всякого духа нечистого, що скрився і гніздиться в серці її”. Чому так само священик дихає при екзорцизмах? Чому дихає на воду при Водосвятті? Що спільного має Святий Дух з повітрям, якщо ми приймаємо цілковиту онтологічну відмінність між Абсолютним і контингентним буттям – між Творцем і створінням –, переносячи вислів Арістотеля: ?? ?? ??? ???????? ??????? з логічно-поняттєвого рівня на онтологічний?
Можливі варіанти, які можуть бути запропоновані для розв’язання цієї проблеми, такі:
А) Онтологічний монізм:
• В (нео-)платонізмі все буття еманує з єдиного „надбуттєвого” принципу ?? шляхом його „нисходження” в матерію, і тому все є сутнісно та екзистенціально однорідним.
• В гіндуїзмі Брагма означає загальний онтологічний „субстрат” – основу, на якій/в якій все існує і відбувається. (В радикальних версіях брагманізму „все інше” вважається лише ілюзією, „снами” Брагми).
• В пантеїзмі Баруха Спінози – Deus sive natura – Бог і світ є одним і тим самим: Світ як res cogitans, це Бог, і Бог як res extensa, це світ.
• Метафізичний монізм Карла Ранера: Materie ist „Geist in anderem” = „gefrorener Geist” = Akt, тоді як „власне дух” – Geist – ist „Geist bei sich”.

Б) Присутність Бога у світі при „якійсь” (певного типу) онтологічній відмінності:
• Серен К’єркегор: „Gott zieht sich zuruck, um den Platz fur das andere – die Materie – zu machen”.
• Паламізм/ісихазм: „Нетварні божественні енергії” – себто сам Бог – присутні у тварному бутті так, як тепло від сонця, „розлите” в речах, є фактично самим сонцем. Паралель до такого розуміння знаходимо у св. Августина – [Deus mundum] implendo tenet , та в опрацьованому Йозефом Зайфертом розумінні Бога як Causa essendi – Причини існування, яка є всепроникаючою і „внутрішньою” до речей, утримуючи їх в бутті й надаючи їм все нової й нової актуальності теперішнього часу, однак будучи одночасно метафізично (не просторово!) трансцендентною до них.
• Поняттєва аналогія буття, як її розуміє св. Тома Аквінський: аналогічне застосування поняття „буття” і до Абсолютного Буття (Бога), і до контингентного буття (світу). У такому випадку центральний елемент стосунку аналогії – ???????? – є формальне поняття буття (ratio formalis за блаж. Йоаном Дунсом Скотом): крайньо невизначений умоосяжний логос буття – сутнісний зміст поняття буття, неконкретизований у жодній реальності. Таке формальне поняття буття з логічної точки зору перебуває „до” його здійснення в Абсолютному чи контингентному бутті. Однак логічна аналогія має сенс тоді, коли кореляти аналогічних понять – сущі, що їх ці поняття стосуються – перебувають між собою в особливому стосунку, званому метафізичною (чи онтологічною) аналогією.
• Метафізична аналогія: подібність сущих (в даному контексті – Бога і світу), які належать до різних сфер буття, „подібність в неподібності”, де неподібність є через те, що це – різні сфери буття. А подібність звідки? Тільки завдяки формальному поняттю буття? Це було би на логічному рівні, а не на онтологічному. Іншими словами: що є ???????? в метафізичній аналогії Бога і світу? Що є онтологічним зв’язком, об’єднуючим елементом між різними сферами буття, особливо між Абсолютним і контингентним буттям? Можна шукати розв’язки в дієвій причиновості: наслідки отримують подібність до дієвої причини і або 1) стають рівними дієвій причині – зродження – (Бог Отець зроджує Бога Сина, а також і на контингентному рівні: люди зроджують рівних собі за гідністю дітей), або 2) отримують подібність в меншій мірі – творення – (Бог – сотворіння, людина – артефакти). Ці два типи буттєвої (онтологічної) подібності витворює трансеунтна активність дієвої причини – перехідна дія передавання буття. В поняттях арістотелівського вчення про акт і потенцію це можна пояснити так: Бог як actus purus – Чистий Акт (зрозумілий як актуальність суті, всіх досконалостей і реального існування, в якій нема жодних спроможностей для подальшої актуалізації – в Бозі нема нічого такого, що ще не було би актуальне, а зактуалізувалося б щойно пізніше) – через дію родження передає свою актуальність Синові вповні (в нескінченній досконалості), а через дію творення передає свою актуальність створінням в обмежений спосіб. Таким чином через родження і творення Бог стає actus in alio – актуальністю в іншому. Тільки така перехідна актуальність реального існування і досконалостей може бути ???????? в метафізичній аналогії Бога і світу. Вже на тій підставі природа (у вище зазначеному значенні цього слова) не є профанною, темною, хаотичною, протилежною до особового і надприродного – чимось таким, що його особа і надприродне повинні подолати, підкорити і оформити –, а навпаки, вона є сакральною, тому що своїм реальним існуванням і досконалостями маніфестує чисту актуальність реального існування і досконалостей Бога, з яких, як з онтологічного Джерела, вона отримала своє існування і досконалості. „Бо Його невидиме від створення світу думанням про твори стає видиме, і вічна Його сила, і Божество...”(Рм 1,20).

Поглибити це метафізичне розуміння онтологічного зв’язку між Богом і створінням (природою) можна за допомогою вже згадуваного вчення про Бога як про Causa essendi – Причини існування, яка є всепроникаючою і „внутрішньою” до речей, утримуючи їх в бутті й надаючи їм все нової й нової актуальності реального існування й досконалостей, і це вчення добре узгоджується з радикальною допомогою, яка в даному питанні надходить для метафізики від богослов’я, зокрема від христології. Бо так як в Христі дві природи – Божа і людська – незмішано преребувають в одній особі Христа, точніше, Христос є цими двома природами (Богом і людиною), так і у „всьому, що є”: в бутті є дві природи – Бог і сотворіння (всесвіт, „природа” в першому значенні цього слова), при чому Бог як Causa essendi проникає сотворену природу, не змішуючись з нею, будучи трансцендентним до неї, як і в Христі Божество проникає людське єство Христа, не змішуючись з ним. Зрозумілий таким чином всесвіт є Містичним Тілом Бога, чи – космічною Евхаристією. Таке розуміння співвідношення Бога і світу дає можливість уникнути пантеїзму Баруха Спінози, для якого Бог і світ є одним і тим же, які розрізняються тільки з точки зору нашого підходу і розуміння , а також пантеїстичного присмаку „космічної Літургії” Тейяра де Шардена, для якого дух, любов, „радіальна енергія”, яка штовхає речі до ускладнення і „еволюції” є „внутрішнім речей” – іманентною до них .
Звідси висновок, важливий для всього етосу людини, для всієї її активності по відношенню до себе інших людей і світу (зокрема, для екологічної етики): все наше діяння зі створіннями вводить нас у спілкування з Богом. Модифікуючи створіння, витворюючи артефакти з наперед існуючого матеріалу, користуючись створіннями, навіть – дихаючи повітрям (я згадую це з огляду на початкове питання про „спільність” між Святим Духом і повітрям, як це підказує нам мовний слововжиток і літургічні практики) ми в онтологічний спосіб заторкуємо Творця – і як дієву Причину (Causa fieri), яка надала всім цим речам – і повітрю – онтологічної актуальності, і як Причину існування (Causa essendi), яка це все проникає і утримує. „Ви не свої”, каже св. апостол Павло (1 Кор 6,19). Ми не свої, наше життя – не наше власне, не вповні наше, наше тіло – не вповні наше, світ – не самодостатній і не перебуває сам в собі і для себе. Все нам дане. „Бог є все у всьому” (пор.: 1 Кор 15,28).

Прояв Бога у Вселенный Теяр де Шарден називав діафанія. А звідки він це взяв?

Етимологічно δια означає "через", "крізь", а φαινομαι - являтися. Очевидно, Теяр де Шарден мав на увазі, що Бог проявляється через природу, що би не було нічим новим: про природу як про vestigium Dei - слід Бога - говорили св. Августин Гіппонський та св. Бонавентура, і так традиційно навчає Католицька Церква. Однак, у Теяра де Шардена знаходимо моністичне (все буття є єдиним з пунктом "Омега"/"Христом"), а отже - пантеїстичне розуміння (все є "Христом", тільки в процесі еволюції, яка у цьому "Христі" завершиться).

Етимологічно ??? означає "через", "крізь", а ???????? - являтися. Очевидно, Теяр де Шарден мав на увазі, що Бог проявляється через природу, що би не було нічим новим: про природу як про vestigium Dei - слід Бога - говорили св. Августин Гіппонський та св. Бонавентура, і так традиційно навчає Католицька Церква. Однак, у Теяра де Шардена знаходимо моністичне (все буття є єдиним з пунктом "Омега"/"Христом"), а отже - пантеїстичне розуміння (все є "Христом", тільки в процесі еволюції, яка у цьому "Христі" завершиться).

Чесно кажучи, Шарден був проти пантеїзму.
І Бог є саме Буття, тому все буття може звершитися в точці Омега-Христі.
"Це зовсім не схоже на Бог0це природа, Природа -це Бог", що є пантеїстичним виразом.
Це більше схоже на "Бог у Вселенній і у всьому, і все у Бозі", що є християнським розумінням всюдиприсутності Бога і все буття від Бога пішло і до Бога повернеться.

Хоча я б не сказав, що матерія зникне. Думаю що матерія і все Своріння одухотворится і буде Нова Земля і Нове Небо - вічне Царство.

Ми зібрали видали збірку молитов за збереження довкілля. Презентація буде в жовтні. Далі зможу виставити й тексти.

Добрі слова з катехизму і вислови о. церкви...
Дивіться, які слова Василій Великий в молитві сказав:
Молитва св. Василія Великого
за створіння
О Боже, розшири в нас почуття дружності з усіма живими істотами, з нашими меншими братами, яким Ти дав цю землю, як спільний з нами дім. Хай усвідомимо, що вони живуть не для нас тільки, але й для самих себе і для Тебе, що вони насолоджуються радістю життя так, як і ми, і служать Тобі на своєму місці краще, ніж ми на своєму.


Брате Юр, ви щось казали про нову гілку в форумі. Будь ласка, заводьте тему і висловіть свою інтерпритацію.
Якщо Ви хоч тут не побоїтесь. Хоча у Вас якраз тут можуть бути прихильники...

Mychail написав:Брате Юр, ви щось казали про нову гілку в форумі. Будь ласка, заводьте тему і висловіть свою інтерпритацію.
Якщо Ви хоч тут не побоїтесь. Хоча у Вас якраз тут можуть бути прихильники...

Вибачте, пане Mychail, але жодних моїх інтерпритацій не існує в природі, як і про нову гілку я нічого не говорив. Причин боятися розмовляти у мене теж не має.
Коли маєте якісь конкретні запитання до мене, хочете вияснити якісь питання, прошу дуже, можемо тут з вами поговорити. Можете ще когось сюди запросити.
До речі, наскільки мені відомо пан о.Олег з форуму УГКЦ теж тут зареєстрований.

Прямо в цій гілці? Це не по темі. Потрібно завести гілку по маріології.
От що я мав на увазі. Заводьте тему. Опишіть будь ласка вжиті Вами у наших дискусіях терміни і вислови і доведіть цитуванням і наведенням джерел , що вони вжиті у офіційному вченні Католицьуої Церкви.
Це конкретне питання і прохання.
НагадатиВам які терміни, чи чамі памятаєте?
Якщо це зробите, то доведете, що Ви правий, якщо ні - все на вашій совісті (і всі Ваші звертання щодо мене також).

(Мене до понеділка в інтернеті не буде, так що маєте час щоб всі офіційні джерела підшукати, я свої вже наводив).

Mychail написав:Прямо в цій гілці? Це не по темі. Потрібно завести гілку по маріології.
От що я мав на увазі. Заводьте тему. Опишіть будь ласка вжиті Вами у наших дискусіях терміни і вислови і доведіть цитуванням і наведенням джерел , що вони вжиті у офіційному вченні Католицьуої Церкви.
Це конкретне питання і прохання. Нагадати Вам які терміни, чи чамі памятаєте?

Звик відповідати за свої слова й у мене все добре з папм'ятью.
Коли вас щось інтересує і ви зацікавлені в розмові, СТАВТЕ КОНКРЕТНІ ЗАПИТАННЯ.

Mychail написав:Якщо це зробите, то доведете, що Ви правий, якщо ні - все на вашій совісті (і всі Ваші звертання щодо мене також).

Доводити я нікому нічого не збираюся, усе що на моїй совісті, усе згоден викласти на папір.

Оце я Вас і питаю. А ви то туди, то сюди...
Будь ласка, виставте Ваше розуміння з усією термінологією в одному пості, хай усі переглянуть.
Але заведіть нову гілку, бо тут це буде офф-топ.

Mychail написав:Оце я Вас і питаю. А ви то туди, то сюди...

Що ж ви мене питаєте, коли жодного запитання від вас так і не має.

Mychail написав:Будь ласка, виставте Ваше розуміння з усією термінологією в одному пості, хай усі переглянуть.
Але заведіть нову гілку, бо тут це буде офф-топ.

Можливо й відкрию нову тему, буде видно. Можете самі започаткувати.
На разі маєте можливість задавати запитання, усе що вас цікавить.

Ну будь ласка. Якщо хоч трохи ще відчуваєте совість, не треба так поводитись. Ви прекрасно знаєте, що я маю на увазі.
Дотримайте своїх слів... а не "може"

Або так і скажіть, що не хочете. Прийму.

Mychail написав:Ну будь ласка. Якщо хоч трохи ще відчуваєте совість, не треба так поводитись. Ви прекрасно знаєте, що я маю на увазі.

Знаю, пане Mychail, що у вас на увазі, -- лукавство.
Бо коли б були щирими, давно би, поставили конкретне запитання і перйшли до розмови по суті.