Рожевий серп і молот

Одним з найбільш відомих аргументів, вживаних прихильниками морального лібералізму та лібертинізму, є ототожнення суворого ставлення до сексуальної поведінки та інших питань, з нею пов’язаних (наприклад, аборту) з теорією та практикою тоталітарних систем. Тоді як демократичні країни мали б відзначатися тим, що вони залишають громадянам вільний вибір у цій сфері, а навіть відкрито пропагують явища, які згідно з традиційними нормами християнської моралі слід назвати неморальними, збоченими і злочинними.
Найвищими доказами на користь такого знаку рівності між тоталітаризмом і моральним „пуританством” мали би бути: Китайська Народна Республіка, в якій карають смертю за поширення порнографії, репресії гомосексуалістів в різних комуністичних державах (зокрема СРСР, НДР і Куба), запроваджена Сталіном заборона абортів і т.д. Коли порівняти це з безмежною свободою, якою в країнах демократичного Заходу втішається розпуста, гомосексуалізм, порнографія, контрацепція, аборт і т.д., то тим звабливішою стає спокуса розглядати більшовизм як систему, яка втілювала сувору мораль. Однак дійсність виявляється набагато складнішою, ніж цього би дехто бажав.
Включення гріхів проти V і VI Божої заповідей до обсягу громадянських прав і свобод в демократичних країнах Заходу має відносно коротку традицію. В принципі, аж до кінця 60-х років ХХ сторіччя в цій сфері існував ряд репресій та карних санкцій. Порнографія була заборонена всюди – в 1910 і 1923 році ухвалено навіть міжнародну конвенцію, яка наказувала переслідувати тих, хто випускав та розповсюджував цього роду матеріали. На той час дуже розвиненою була моральна цензура, завданням якої було не допустити в обіг непристойні фільми, газети та книжки. Гомосексуальні акти (також і ті, які були скоєні таємно та за згодою зацікавлених) як і вбивство ненароджених дітей вважалися в кримінальних кодексах злочином, за який карали кількома роками ув’язнення. Не були рідкістю й закони, які карали розпусту, перелюб та проституцію – достатньо згадати, що в Баварії ще до 1969 року існувало покарання за конкубінат. Сполучені Штати, що були довголітнім антагоністом радянського тоталітаризму, а водночас мали найдовшу традицію демократичного врядування, передували в цього типу законодавчих регулюваннях. Фільми, які сьогодні вважалися б цілком пристойними й невинними, і через те могли би бути допущеними до транслювання по телебаченню в ранніх годинах, за Океаном протягом десятків років мали серйозні проблеми з легальним показом. Кодекс Гейса (Hays), який зобов’язував Голівуд понад три десятиліття, забороняв демонстрацію наготи, довгих поцілунків, вихваляння розпусти, подружньої зради і т.д. Про дух, який панував колись в США, може свідчити той факт, що коли в 1939 році на екранах з’явився фільм „Розвіяні вітром”, то вжитий там один вульгаризм викликав велике обурення. До сьогоднішнього дня в законодавстві деяких штатів можна знайти приписи, що карають статеве співжиття поза подружжям. Щойно вирок Верховного Суду США з 23 червня 2003 року у справі „Lawrence contra Texas” (Лоренс проти Техасу) скасував закон цього штату, який передбачав покарання за содомію.

Крилатий ерос більшовизму

Приписи, обов’язкові в комуністичних країнах, на фоні демократичних країн, зовсім не видаються ригористичними, а навіть якщо ближче до них приглянутися – роблять враження лібертинізму. Жовтневу революцію дехто небезпідставно називає „великою сексуальною революцією”. У встановленому російськими більшовиками Кримінальному кодексі взагалі були відсутні поняття злочинів у сфері сексуальної моралі. Комуністична Росія була першою новітньою країною (не беручи до уваги революційної Франції кінця ХVІІІ сторіччя), в якій (в 1920 році) скасовано покарання і легалізовано гомосексуалізм та аборти. Радянське законодавство про розлучення також відзначалося крайнім лібералізмом. Декрети, ухвалені 19-20 грудня 1917 року та радянський Сімейний кодекс, затверджений в 1918 році, вважали подружжя чисто формальною інституцією. Нове більшовицьке законодавство, крім ліквідації церковного шлюбу, передбачало можливість отримати розлучення навіть листом, за мінімальну платню і без необхідності інформування партнера. Однією з основних постатей радянської революції і пізнішого уряду Лєніна була Алєксандра М. Коллонтай. З 1920 року вона була керівником Жіночого Відділу Комуністичної Партії і народним комісаром соціального забезпечення. Коллонтай дуже гостро атакувала традиційну модель подружжя та сім’ї, проголошуючи, що їхнє місце повинен зайняти „крилатий ерос”. Цей „крилатий ерос” мав проявитися в цілковитому визволенні жінок і „вільній любові”. На її думку „головною помилкою” жінок „є віра в те, що остаточно знайдемо одного-єдиного чоловіка, якого будемо кохати”. На тих, хто не жив згідно з цими більшовицькими ідеями, чекали репресії.
В багатьох радянських містах Комісаріати Свобідної Любові різками та батогами карали тих жінок, які відмовлялися мати статеві стосунки з чоловіками, що їх визначали дані Комісаріати. Такий широкий план побудови нової моралі швидко приніс відповідні плоди, які проявилися в різкому падінні природного приросту населення і старінні суспільства. Великою проблемою в СРСР були також діти, позбавлені як батьків, так і матерів, через що їх називали „нічиїми”. Вже в 1922 році на „батьківщині світового пролетаріату” „нічиїх дітей” було аж 7 мільйонів. Позбавлені рідної домівки, ці діти ставали тягарем для держави, заселяли дитячі будинки, або з вуличних „тусовок” потрапляли в колонії для неповнолітніх. Перед радянською державою стояла перспектива швидкого занепаду. В такій ситуації більшовицька Росія не тільки не могла претендувати на завоювання нових територій, але й серйозно могла побоювалася того, щоб самій не стати чиєюсь здобиччю. В 1934 році законодавство СРСР повернулося до заборони абортів і гомосексуалізму. Однак покарання за вбивство ненароджених дітей в Радянському Союзі не протрималося надто довго. В 1955 році радянське законодавство знову легалізувало аборти за бажанням жінки. Після 1955 року проабортне законодавство було введене в інших країнах східного блоку. Абортне людиновбивство було не лише законно санкціонованим, воно також стало позитивним героєм комуністичної пропаганди. Це приносило свої результати. В ментальності суспільств, в яких панував комунізм, поступово прижилося переконання, що аборт є одним із засобів контрацепції або хірургічним втручанням. В Югославії право на вбивство власної ненародженої дитини було навіть записане в конституції. Комуністичний Китай сьогодні є прикладом держави, в якій аборти є не лише легальними і схвалюваними, але й примусовими. В цій країні щодо сімей, які не погоджуються на офіційно пропаговану модель „2+1”, застосовують різні репресії: починаючи від позбавлення місця праці і помешкання і закінчуючи засланнями в концентраційні табори. Винятком в пропагуванні комуністичної проабортивної позиції є Румунія, де з 1967 року вбивство ненароджених дітей вважається злочином.
Ставлення комуністичного уряду до сексуальної розбещеності – це окреме питання. Навчені досвідом більшовики повернулися, щоправда, до більш традиційних і суворіших приписів у цій сфері, однак це повернення було лише частковим і вибірковим. Наприклад, якщо стосовно гомосексуалізму комуністи переважно застосовували політику, що коливалася між обмеженою юридичною толерантністю (як це було в Польській Народній Республіці, де самі гомосексуальні акти не були карані, зато офіційне функціонування клубів і часописів, що пропагували це збочення, було просто немислиме) та цілковитою забороною (як в СРСР і НДР, у яких спійманих на подібних вчинках карали ув’язненням), то розпуста і подружня зрада були цілковито безкарні і легальні. Так само законодавство щодо розлучень в комуністичних країнах належало до найбільш ліберальних у світі. Моральна цензура в комуністичних країнах не було суворою. В Польщі, наприклад, порнографія була заборонена, однак існував не один виняток. В 60-тих роках високотиражний журнал „Форум” передруковував фотографії з західних порножурналів (між іншим з „Playboy”), а у 80-тих роках комуністична влада толерантно ставилася до неофіційного продажу порнографії. Такі матеріали без великих зусиль можна було придбати на базарах або місцях вуличної торгівлі. В громадському телебаченні з’являлися еротичні програми, а в популярній пресі були публіковані так звані „жіночі акти”, а також уривки непристойних повістей, таких як „Коханець леді Четерлей” чи „Камасутра”. Крім цього, протягом десятиліть в Польській Народній Республіці свободою втішалося й інше „сміття” поп-культури: поп-рок (під кінець 60-тих виступав в нас навіть „Rolling Stones”), дискотеки, фільми низької якості, що пропагували насильство або моральний лібертинізм. Така поблажливість комуністичної влади до пропаганди неморальності викликала численні і рішучі протести з боку Церковної влади. Так, наприклад, у 1970 році польські єпископи звертали увагу на „виразно перебільшену еротизацію масової культури, а навіть порнографію” в Польській Народній Республіці. У свою чергу в 1977 році Єпископат Польщі звинуватив власників засобів масової інформації в наміреному розповсюдженні антивиховних моделей „сучасної сім’ї”, а серед них – у пропагуванні серед жінок зразків, несумісних з материнством. Ще гірше виглядала ситуація в Югославії, де до перегляду порнофільмів допускали навіть 12-літніх дітей.

Рожево-червона інвазія

Ланцюгова реакція скасування покарань та легалізації порушень проти V і VI заповідей Декалогу в демократичних країнах Заходу почала набирати серйозних темпів щойно в 70-х роках минулого століття. Це збіглося з підсиленням комуністичної інфільтрації, якій були піддані західні народи. Молодіжні бунти, які пройшли в США та країнах Західної Европи наприкінці 60-х років, в ідеологічному значенні були мішаниною різновидів комунізму-марксизму, лєнінізму, троцкізму і маоізму. Не таємниця, що саме розвідувальні служби держав Східного блоку великою мірою надихали тогочасні контркультурні рухи. Якраз ці крайньо ліві молодіжні рухи стали головним рушійним мотором сексуальної революції. Західні комуністичні партії активно підтримували втілення в життя лозунгів моральної революції. Радикальна лівиця особливо притягувала середовища гомосексуалістів. Гаррі Гей (Harry Hay), піонер руху войовничих гомосексуалістів, мав немалий стаж в американській комуністичній партії. Ґій Окенґем (Guy Hocquenghem), один з найдовше діючих гомосексуальних активістів, міг похвалитися своїм членством в UEC („Союз Студентів Комуністів”) та співпрацею з троцкістським JCRC („Молоді Комуністичні Революціоністи”). До інших відомих діячів, які поширювали більшовицькі ідеї, належав між іншим італійський режисер П’єр Павло Пассоліні (Pier Paulo Passolini). Зрештою, мистецькі середовища, які не палають великою любов’ю до традиційних моральних та релігійних цінностей, віддавна були прихильниками лівих рухів, серед них – також комуністів. У свою чергу, відомий продуцент фільмів Джек Ворнер (Jack Warner) говорив, що серед акторів та режисерів є багато комуністів. Актор Адольф Менжу (Adolphe Menjou) зовсім не перебільшував, коли назвав Голівуд „одним з головних центрів більшовизму в США”.


Мірослав Сальвовскі

„Zrodlo”, styczen 2006, nr 1 (731) s. 14-15.


З польської переклала Галина Кришталь

Найняті хулігани тероризують захисників життя, які моляться перед абортивною клінікою у Відні:

http://flj.stop-abtreibung.com/

ЄВРОПА ПЕРЕЖИВАЄ НЕБУВАЛИЙ СПАД НАРОДЖУВАНОСТІ


У колисці західної цивілізації колиски порожні. Від Атлантики до Уралу, у країнах з хорошими і поганими економіками, у протестантських і католицьких суспільствах Європа переживає небувалий спад народжуваності.

Цей спад, попереджають аналітики, відобразиться на економічному рості, соціальних програмах, імміграції, а також дипломатичному, культурному і військовому впливі Європи в XXI столітті.

У 1900 році, за оцінками ООН, кожна четверта людина на планеті – 24,7% – жила в Європі. Сьогодні населення Європи складає трохи більше 10%. До 2025 року – при тому, що в Європейському Союзі середній показник народжуваності 1,48 дитини на одну жінку, – частка європейців у населенні планети складе 7%.

Рівень дитячої смертності в поєднанні зі збільшенням тривалості життя "має величезне значення для нашого процвітання, рівня життя і відносин між поколіннями", говорилося в доповіді Єврокомісії про демографічні зміни цього року.

При скороченні чисельності молодих працівників, які забезпечують пенсіонерів, викликає занепокоєння доля щедрих систем соціальної підтримки на континенті. Але "коло питань набагато ширше, ніж старіння працівників і пенсійна реформа", заявив Володимир Шпідла, комісар ЄС із соціальних проблем.

"Такий розвиток торкнеться майже всіх сторін нашого життя, наприклад діяльності бізнесу й організації праці, міського планування, планування квартир, громадського транспорту, поведінки електорату й купівельної спроможності у наших містах. Усі вікові групи будуть порушені, тому що люди живуть довше і їх здоров'я стало кращим, народжуваність падає, робоча сила скорочується. Настав час діяти", – підкреслив він.

Один із прямих наслідків демографічного спаду був очевидним під час безпорядків, які охопили Париж і інші міста Франції в листопаді. Більшість учасників безпорядків були молодими безробітними синами іммігрантів з Північної і Західної Африки. Як і в багатьох країнах Європи, іммігранти, переважно мусульмани, приїхали у Францію і пішли на низькооплачувану роботу, яку корінні жителі не можуть або не хочуть виконувати. За рахунок масової імміграції з колишніх колоній, таких як Алжир, мусульмани, яких у Франції, за оцінками, 6 млн., складають 10% населення країни.

Майкл Влахос, колишній аналітик Держдепартаменту США, який зараз працює у військово-аналітичному відділі лабораторії прикладної фізики Університету Джона Хопкінса, стверджує, що покоління "арабських бумерів", які зараз знаходиться в підлітковому віці або трохи старші 20 років, буде мати величезний вплив на європейське суспільство.

Оскільки корінне населення Європи не народжує достатньої кількості дітей для підтримки нинішнього рівня населення, "хвиля представників арабського покоління "бумерів", підтримувана агресивною нелегальною імміграцією, може довести пропорцію мусульман у Франції, Італії й Іспанії до чверті і навіть третини населення", писав Влахос у недавньому аналітичному звіті.

За 40 років, починаючи з 2010 року, "навіть якщо мусульмани в романській Європі будуть складати 20-25% населення, їх частка в працездатному дорослому населенні може досягти або навіть перевищити 40%", стверджує він. "Ця епоха, 2010-2050 роки, може змінити природу європейської цивілізації".

Мотиви французьких бунтівників – економічні, соціальні, релігійні – залишаються предметом запеклих суперечок. Мало хто думає, що за бунтами стоїть ісламський фанатизм. Але загроза терактів "Аль-Каїди", подібних тим, які відбулися в годину пік у Лондоні і Мадриді, витає над Францією й іншими країнами Західної Європи.

Відомий випадок, коли ісламський терорист назвав причиною свого невдоволення демографічний дисбаланс у Франції. Студент інженерного факультету Кемаль Дауді, син алжирських іммігрантів у Франції, які жили на ізольованій околиці, відрізаній від паризького життя, вступив у "Аль-Каїду" і був заарештований відразу після терактів 11 вересня 2001 року за підготовку теракту проти посольства США в Парижі. Він заявив французьким слідчим, що головним мотивом його вступу в "Аль-Каїду" було "огидне ставлення" до нього й інших іммігрантів як до "людей другого сорту, придатних лише для того, щоб працювати і платити пенсії французам, коли основа французької вікової піраміди ослабне".

Рівень народжуваності у першій хвилі мусульманських іммігрантів у Францію був утричі вищий, ніж у корінних французів, і ця модель відтворюється в інших країнах ЄС, куди значна частина іммігрантів приїжджає з Африки і з Близького Сходу.

"При нинішніх тенденціях, – говорить провідний американський фахівець з ісламу Бернард Льюїс, – мусульмани стануть більшістю населення європейських країн до кінця XXI століття".

Але інші аналітики стверджують, що історія демографії наводить на думку, що "нинішні тенденції" навряд чи продовжаться. Народжуваність у мусульманському світі теж різко падає. Дослідник American Enterprise Institute Бен Уаттенберг, автор монографії про зниження народжуваності в усьому світі, говорить, що середній розмір іммігрантської сім'ї швидко порівнюється з розміром сім'ї корінного європейця.

Перехід незадоволених європейських мусульман до радикального ісламу становить небезпеку, відзначив він, "але, власне кажучи, це не проблема демографії". На питання, чи загрозить Європі мусульманська "популяційна бомба", він відповів: "На мій погляд – безумовно, ні".

Ідея про те, що масштабна імміграція допоможе впоратися з хронічним зниженням народжуваності в Європі, теж сумнівна, відзначив Деметріос Пападеметріу, директор вашингтонського Інституту міграційної політики і фахівець у сфері глобальних популяційних зрушень.

"Імміграція в нинішньому своєму вигляді не вирішить проблему зниження народжуваності білих європейських християн, тому що народжуваність серед постійних іммігрантів швидко падає до рівня, схожого на рівень корінного населення", – заявив він.

Навіть залишивши осторонь питання про асиміляцію європейських іммігрантів, популяційна статистика "старої" і "нової" Європи невтішна. За даними Єврокомісії, чисельність населення вже падає в таких країнах, як Угорщина, Латвія, Литва, Естонія, Словаччина і Чехія. Із шести найбільш багатонаселених країн ЄС лише Франція і Британія прогнозують ріст чисельності населення до 2050 року. Рівень народжуваності в Італії, Іспанії і Німеччині – менший ніж 1,3 дитини на одну жінку, тоді як класичний показник "відтворення населення" складає 2,1 дитини.

Незважаючи на щедрі соціальні пільги і численні засоби заохочення в окремих країнах ЄС, у цілому рівень народжуваності падає вже три десятиліття. Населення ЄС, яке сьогодні складає 458 млн. чоловік, як очікується, у 2025 році досягне піка приблизно в 470 млн., а потім почне зменшуватися.

Ситуація в Росії ще гірша. Судячи з демографічних тенденцій, до середини століття населення країни зменшиться на одну п'яту.

Джозеф Чеймі, колишній директор департаменту ООН з проблем населення, відзначив, що підвищення освітнього рівня і нові кар'єрні можливості жінок Європи призвели до ситуації, коли майже кожна п'ята жінка у Фінляндії, Німеччині, Італії і Нідерландах до 40 років бездітна. "Зменшення населення Європи добровільно і є результатом того, що сотні мільйонів чоловіків і жінок воліють мати менше дітей, ніж необхідно для відтворення населення", – писав він недавно у вашингтонському журналі Globalist.

Ситуацію ускладнює історичний багаж спроб збільшити народжуваність, які починалися в Європі. Франція й Естонія домоглися певного успіху зі своїми програмами, але італійська пропозиція платити премію в розмірі 1 тис. євро сім'ям, де більше однієї дитини, викликала неприємні спогади про заходи для забезпечення чистоти раси, які пропонувалися фашистами Беніто Муссоліні.

Французький міністр зайнятості Жерар Лашер на минулому тижні заявив, що в ході перепису населення уряд не відслідковує етнічну і релігійну приналежність, тому що країна "травмована" досвідом Другої світової війни, коли колабораціоністський уряд відправляв французьких євреїв у концтабори.

Але питання про зменшення європейського населення в останні роки вийшло за рамки маргінальних рухів, які часто виступають проти імміграції. ООН, Організація економічного співробітництва і розвитку і навіть ЦРУ опублікували серйозні дослідження про економічні і соціальні наслідки спаду народжуваності у Європі.

Аналіз ЦРУ підштовхнув пресу всього континенту до апокаліптичних попереджень про те, що структурам соціального захисту в Європі років через десять загрожує колапс, якщо демографічним спадом не зайнятися.

Навіть Папа Бенедикт XVI згадав про зменшення населення в серпневому зверненні, сказавши, що спад народжуваності в Європі "позбавив деякі країни свіжості, енергії, майбутнього – того, що втілене в дітях".

Демографи визнають, що вони не в змозі виділити один фактор, який призвів до спаду народжуваності на континенті.

Швеція, яка славиться щедрими пільгами для батьків, домоглася підвищення рівня народжуваності з 1,6 дитини на жінку в 1970-і роки до 2,1 через десятиліття. До 1989 року сумарна материнська і батьківська відпустка за доглядом за дітьми досягла одного року зі збереженням 90% зарплати. Але важка економічна ситуація і скорочення пільг у 1990-і роки швидко повернули шведів до європейського стандарту. Шведський рівень народжуваності упав до 1,5 дитини до 2000 року і в даний час складає 1,66.

Цифри непохитні і на іншому краї континенту, у католицькій Іспанії. Тут народжуваність упала з 2,86 дитини у 1970 році до 2,21 у 1980 і зараз складає 1,28, тобто країна за цим показником входить в останню десятку світу.

Факторами прийнято вважати економічну непевність і насичений ринок праці, але народжуваність у бідній колишній НДР вища, ніж у багатій західній частині країни.

У німецькому дослідженні, опублікованому цього року, говориться, що 15% жінок і 26% чоловіків у віці від 20 до 39 років не хочуть мати дітей. Десятиріччя тому цей показник складав 10% у жінок і 12% у чоловіків. Коментуючи ці висновки, німецька радіостанція Deutsche Welle відзначила: "Природне і якоюсь мірою потаємне бажання мати дітей майже не пов'язане з державними субсидіями і ринком праці".

http://www.rsnews.net/print.phtml?id=1759&lang=UKR

ІНТЕРВ’Ю,
взяті у лікарів перинатального центру по вул. Джорджа Вашінгтона (Львів), 14.10.03
=====================================================================
- Чи Ви знали про акцію, яку організував рух „За життя” біля вашого перинатального центру, як протест проти абортів і як Ви до неї ставитеся?
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Ні, не знав.
- А яка ваша думка про цю акцію?
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Яку акцію?
- Яку проводить рух „За життя” проти абортів.
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Ну, ясно, що треба проводити такі акції за життя, проти абортів. В нас є установа, яка називається перинатальним центром. То є охорона життя дитини ще до її народження. Власне, в нас знаходиться центр, який обслуговує передчасні пологи, нормальні пологи жінок з Львівської області. На рахунок переривання вагітності, ми до нього не маємо ніякого відношення.
- А чи інформують жінок, чим є аборт, перед тим, як вони ідуть на це?
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Наприклад, до наших лікарів, чи до мене особисто, якщо жінки звертаються перервати вагітність, я з нею проводжу роботу тиждень, два, якщо треба – три і все-таки відмовляю її народжувати дитину .(очевидно, випадкова помилка – В.Х.)
- Дякую, але назвіться, будь-ласка.
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Трохим Андрій.
- Пане Андрію, як Ви вважаєте, чи такі аборти є виправдані?
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Якщо жінці робити по медпоказах аборт, то ясно, що оправдується, тому що, якщо не зробити їй по медпоказах, то вона при родах, коли вже доносить ту вагітність, може втратити і своє життя. Жінка втратить своє життя, чоловік втратить жінку, а діти, якщо там є вже одне чи двоє дітей втратять і маму.
- А щодо соціальних показників?
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: А соціальні показники, то є коли жінка має 35 і більше років і більше трьох дітей. То є державою не заборонено і я думаю, що то є оправдано.
- Чи Ви можете сказати, як часто у вашій клініці робляться аборти?
Андрій Трохим, заступник головного лікаря: Вчора ми здавали звіт за 9 місяців і по соцпоказах був один аборт.

* * *

Головний лікар: От в нас все висить в коридорі і коли жінка заходить, ми їй все показуємо: це робиться так і так, подумай і потім не роби абортів. Ми спочатку проводимо бесіду. В нас тут були американці, канадці, голландці, в нас тут були боснійці, з польського консульства, в нас тут був Інтерпол. І ми всім то показували і розказували, що ми полячкам не робимо, до 18-и не робимо. Ну, а ми змушені, така Україна. А де ви від того дінетеся? Ви такі мудрі, сильні, то ви підіть зараз в Академію (яку?-В.Х.), де там „гоміки” хлопці. Ви підіть туди, де педофіли в Америці, ті кардинали. Ви тим займайтеся! І у Львові кардинали педофіли є!
- Чи Ви можете підтвердити це офіційно?
Головний лікар: А ви читайте газети... Газети читайте... Андрійович, (до іншого лікаря-В.Х.), читай газети. Там все написано.
- Мене ще цікавить таке питання: ким Ви вважаєте дитину до народження? Чи це є людська особа, чи це просто згусток матерії?
Головний лікар: Дитина народжується... Що вона робить? – Пісяє, какає, сиську сосе і ні хрена не думає. Тому наука досі ще не знає, поки (коли?) та дитина робиться розумною. У тварин – зміюка народилася – вона вже мудра, мавпа народилася – вона вже мудра, телята там, чи кенгуру народилися – вони вже мудрі. А дитина - 11 місяців чи 12, поки не виросте, поки не почне ходити і трошки ля-ля говорити. А до того – сиську сосе, пісяє під себе і какає під себе. І ніц не говорить. То, що – вона мудра? То що – є людина?
- А хто вона? Який її статус тоді?
Головний лікар: А тоді... Вибачте, вибачте, - читайте Біблію. Там написано трошки по-іншому.
- А можете сказати як?
Головний лікар: Ой, ви знаєте... Вибачте, не пам”ятаю... Але там написано – „зооживотное существование”. Так, так... На жаль, на жаль...
- „Зооживотна тварина”, так? „Зооживотне існування”?
Головний лікар: Ну, а як воно ще може інакше бути? Воно ж не може ходити, воно не може повзати само. Воно не може без мами, без нічого, без тварини... Що таке теля?.. А ми кажемо людина, людина... А, взагалі, що таке людина? – Мозок, аура? Давайте, ви тоді почитаєте буддистів, індуїстів, синтоїстів. Повно релігій... Та львівська... Україна – 132 конфесії. Там чорті-знає що кажуть. Добре, а ті сатанисти? Що вони кажуть про людину? Ви ними займайтеся! Ми виручаємо людей. Тому що їм потрібно зараз, в них біда і крім нас то ніхто не зробить. Ви можете то зрозуміти? Вони підуть по підвалах, по кімнатах, по районах робити, буде смертність, смертність, смертність...
Ми вже пережили то з 37-о року, коли Сталін заборонив аборти.
- Чи відомо Вам, а як лікарю, очевидно, відомо як пацієнти переживають постабортний синдром?
Головний лікар: Десь недавно була велика стаття у „Високому Замку”, де ваш кореспондент, не ваш, а інший, брав інтерв’ю у обласного акушера-гінеколога. І там було чітко це все написано. Постабортний синдром – це є ситуація психологічна, психіатрична, тому ми жінкам назначаємо... і даємо свої телефони, щоб вони нам дзвонили. І ми до них дзвонимо і питаємось, ми від них не цураємось. Вони до нас приходять, ми їм дзвонимо, займаємось, а щось не так – ми тут же надаємо допомогу. От наш лікар – він є і психолог і психіатр так само, така в нього освіченість. І ми перед ТИМ їм це все розповідаємо, розумієте?
- Пане головний лікарю, чи Ви вважаєте аборт вбивством?
Головний лікар: (після паузи-В.Х.) Ні!.. Не вважаю. Тому що... тому що, тому що... Якщо ситуація, жінка вимагає – я змушений їй допомогти. І я розмовляв у церкві, з отцями, з одним, з другим, питався, мені сказали, що... (первано розмовою-В.Х.)
- В первісній клятві Гіпократа, наскільки я знаю, було написано „ніколи не дам жінці засобу для зігнання плоду”.
Головний лікар: А ви мене спочатку запиталися, коли вже людина є людиною. А в той час ще не відомо, чи вона є людина... А ви берете яйце, збиваєте собі на сковорідку і їсте. То не є вбивство? Ви сьогодні курку вбиваєте і їсте...
- Чи Ви вважаєте, що курка і людина стоїть на одному рівні?
Головний лікар: Ні, ясно, що ні. Але чомусь є різні в сьогоднішньому світі... Я вам ще раз скажу: а чому існує біла раса, чорна раса, жовта раса? І перша раса була хто? – Чорна. П’Ять тисяч років до того. Потім греки пішли. І аборти робили там скрізь. Чому вони робили? А вже потім, коли з’явився, ніби-то, Христос, який єврей обрєзаний і чомусь так само аборти робили. А то вже іудаїзм. Чому ви зараз хочете заборонити аборти як в Польщі? Пішли по підвалах, по смітниках; чого ви тим добиваєтеся? Щоб жінкам було гірше? Ну жінки змушені то робити! Ви їх не „грайте”, так як не положено і вони не будуть аборти робити. От і все, ну що я можу вам ще сказати? Ми ж з кожною жінкою розмовляємо: „кицю, дорогенька, будь-ласка, як то трапилось?” – „Ой-ой-ой, был такой оргазм, я не удержалась…” Ну, а зараз не можу робити, то всьо... І ми то робимо. То куди нам діватись? Хтось мусить то робити. Ви розумні люди, ви освічені, ви володієте інформацією. Знаєте скільки лікарень у Львові? Гінекологічних?... – А ви поцікавтесь. А скільки поліклінік гінекологічних? – А ви взнайте. І скільки гінекологів є у Львові? – Взнайте, взнайте... Далі я вам нічого казати не буду, тому що ви розумні люди і чудово все розумієте. Чудово! І вам брехати я не буду, крім одного: що сьогодні ота провокація, вона була непотрібна. Вона просто нерви знищила і нам завтра працювати... До жінки віднестися... Ми до кожної жінки як вона приходить, ми до неї там „киценька, мацінька...” Ніжно, ніжно, ніжно, на ручках туди-сюди, ледве привезли – чисту простиньку, і тільки так.
- Яким ви бачите вихід, щоб зменшити кількість абортів?
Головний лікар: Стати президентом. Я дам десять тисяч, двадцять тисяч, тридцять тисяч...
- Якщо б ви могли розповісти про статистику... Скажімо, за останній місяць, скільки зроблено абортів?
Головний лікар: Ой, ви знаєте, немає нашого статиста, а там все в неї записано... Ой, стоп, ми ж кожного місяця даємо статистику в статбюро.
- Ну, а на найближчі дні заплановані якісь такі операції?
Головний лікар: Я вас зараз запитаю одну річ. Ви можете запланувати, скільки Ви в тиждень „пограєте” жінку? Ні. Скільки жінка може завагітніти, можна запланувати? А тому, чи можна запланувати, скільки буде абортів? Скільки „погралося” літом, стільки і прийшло... Логіка... Арістотель. Читайте Арістотеля.
- Все-таки, як Ви ставитеся до позиції Церкви щодо абортів?
Головний лікар: Церква відокремлена від держави, а жінка згідно Конституції має право робити, що вона хоче. І крапка. Вона має право вибирати свій вибір. Я хочу зробити аборт чи не хочу? І Церква до цього не має ніякого відношення.
- Як Ви вважаєте, чому ж тоді Церква забороняє аборти? Які є мотиви в Церкви виступати проти цього, стаючи на захист людського життя?
Головний лікар: Поки буде... Ні, я далі казати не буду, бо боюсь що мені буде зле... Чому Церква забороняє робити аборти... Я можу свою думку сказати. Але Ви запитайте Папу Римського.
- Ви знаєте вчення Церкви?
Головний лікар: А чому Папа Римський не може справитися в Польщі з абортами? Га? Ви Ватикан запитайте, а не мене.
- Але як на Вашу думку, чому це забороняється? На Вашу суб’єктивну, людську думку.
Головний лікар: Я би Вам відповів, але без того (диктофона-В.Х) і десь в іншому місці.
- Назвіться, будь-ласка, як Вас представити?
Головний лікар: Стаття буде велика?
- Це буде Ваш коментар, це не буде стаття. Це буде стаття плюс Ваш коментар.
Головний лікар: В нас аборти зменшуються, полячкам ми аборти не робимо, до 16-и років ми аборти не робимо, ми проти абортів, на сьогоднішній день ми змінити ситуацію не можемо. Гроші дайте. А ми тільки з радістю підемо займатися іншою справою. Все, ото мій коментар.
- Тільки назвіться, будь-ласка.
Головний лікар: Поваров Валерій Георгійович.

Інтерв'ю взяв Влодко Хіцяк

Хоч це взято із інтерв'ю, але безпівдставні випади щодо кардиналів гадаю недопустимi.
А головний лікар, по-моєму справді того.

Прошу шановних читачів запастись терпінням і знанням англійської мови та прочитати документ за цим лінком:

http://www.lifesitenews.com/waronfamily ... ssm200.pdf

Чтиво варте того.

АБОРТЫ, ПОКЛОНЕНИЕ ВААЛУ И РАК ГРУДИ
В 1993 году Ждоел Бринд выпустил свою работу "Искусственный аборт как фактор риска рака груди" в Милвоки, штат Веллингтон.
В его исследовании говорится, что:
- опасность возникновения рака возрастает до 800% для женщин, сделавших аборт до 18 лет
- с каждым последующим абортом вероятность рака возрастает
- имеющие раковую опухоль сделавшие аборт женщины чаще имеют более тяжелую форму рака, чем неделавшие аборт женщины.
Исследования такого рода показывают Божий закон. Бог установил закон для того, чтобы защитить нас духовно и физически.
Искусственный аборт - это поклонение Ваалу. Ритуал состоял в сожжении первородного ребенка. В Библии в 4 книге Царств в 16 и 21 главах говорится о поклонении Молоху (Ваалу). Люди верили, что поклонение Ваалу - ключ к успеху и процветанию.
Алтарь Ваала был сделан в виде человека с головой быка. Его руки протянуты вперед, внутри горит огонь. Жрецы Ваала клали детей на руки статуи, откуда они скатывались в пламя. Когда ребенок умирал, жрец и жрица вступали в половые сношения на глазах у всех присутствующих.
Недавно археологи обнаружили кладбище Ваала, на котором было похоронено более 20 тысяч младенцев.
В 1973 году в США аборты были легализованы, после чего по всей стране стали возникать специализированные частные клиники.
В Библии ясно говорится, что каждый ребенок - дар от Бога. Недавно ученые открыли удивительное совпадение между периодами внутриутробного развития ребенка и еврейскими праздниками.
В 12 главе книги Исход описан праздник Пейсах. Он проводился в 14 день первого месяца. Во время праздника на стол кладется яйцо, что символизирует новую жизнь.
Медицинский факт. На 14 день созревает яйцеклетка.
Праздник Опресноков должен пройти на следующий день. В противном случае церемония нарушится.
Медицинский факт. Оплодотворение должно произойти в следующие 24 часа.
Следующий праздник Жатвы проходит через 2-6 дней. Еще он называется Весенним Сеянием Семян.
Медицинский факт. Оплодотворенная яйцеклетка прикрепляется к матке в последующие 2-6 дней.
Пятидесятница наступает через 50 дней. В этот день Духом Святым была сформирована церковь.
Медицинский факт. На 50-й день эмбрион приобретает человеческие очертания.
День Искупления - десятый день седьмого месяца. В Скинии в Святое Святых приносится кровь.
Медицинский факт. В этот день костный мозг младенца начинает вырабатывать красные кровяные тельца.
Праздник Кущей проходит и в 15 день 7 месяца. В этод день Бог вдохнул в Адама дыхание жизнь.
Медицинский факт. Начиная с этого дня ребенок в состоянии дышать воздухом, но для того, чтобы родиться крепким и здоровым ему нужно еще 80 дней.
Через 80 дней - праздник Посвящения.

Соціалізм, Візантійська традиція і аборти:

http://frankensstein.livejournal.com/131984.html

Мапа найбільшого поширення абортів збігається з мапою поширення соціалізму лєнінського/сталінського/тітовського зразка, а та у свою чергу - з мапою поширення Візантійської традиції. Виникає запитання: чому цей тоталітарний соціалізм переміг на територіях з Візантійською традицією? Мабуть тому, що ця традиція століттями виховувала в своїх вірних схильність до тоталітаризму... І чому на територіях Візантійської традиції тепер так масово поширені аборти? Мабуть тому, що ця традиція, проповідуючи непримиренний дуалізм духа і тіла, витворила дві моделі: "жизні по духу" - в храмі, з молитвословом в руках, та "жизні по плоті" - "в миру". І те, що людина робить "в миру", зовсім не співвідноситься з моральним вченням і молитвою Церкви - до цього Церкві пхатися заборонено. Для неї зарезервована "жизнь по духу" - обряди, свічки, пожертви...

Про інші диявольські підступи проти життя читайте тут:
http://www.wiseupjournal.com//?p=1238
http://www.wiseupjournal.com/?p=1227
http://www.foodproductiondaily.com/Pack ... A-leaching

А також:
http://www.novy.tv/reporter/ukraine/201 ... 19/00.html
деякі цитати:
«Якщо окрім планів підвищити пенсійний вік для жінок, уряд підтримає ще одну ідею пенсійного фонду: не додавати до трудового стажу жінки період, коли вона перебуватиме у декретній відпустці.»
«За первістка президент на виборах обіцяв - 25 тис, за другого - 50, за третього - сотню тисяч гривень. Наразі ставки змінились – тепер за третю дитину обіцяють максимум 70 тисяч. У парламентської опозиції – дані інші. Кажуть – кулуарами блукає документ, в якому президент пропонує за першу, другу і третю дитину виплачувати по 8 350 гривень.»

Отже, у пересічних, слабко віруючих жінок (а більшість - саме такі; тих що пильнують Царства Божого і його справедливості, а все решта додається їм - зовсім не багато) не лишиться жодних стимулів до дітонародження. Вважаю, що це цілеспрямована діяльність, спрямована на знищення України.

В ЄС хочуть боротися зі СНІДом методом аборту

Європарламентарії переважною більшістю голосів визнали аборт одним із методів боротьби з ВІЛ/СНІД.

05.12.11 12:17

«Коли доходить до голосування, право на життя не має великої цінності в коридорах Європарламенту», – прокоментувала це організація European Dignity Watch («Європейська сторожа гідності»), яка має штаб-квартиру в Брюсселі.

" «Абортування потенційних носіїв вірусу» було визнане припустимим способом запобігання цій епідемії

Резолюцію (яка не має законодавчого характеру) було прийнято 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, 454 голосами «за», при 86 «проти» і 44 «утримався». В ній парламентарії закликають Єврокомісію та Євросоюз забезпечити всім справедливий доступ до профілактики вірусу імунодефіциту людини, викриття його та лікування СНІДу.

Європарламентарії вказують на обов’язковість широкого доступу до протизаплідних засобів та «безпечних і легальних» абортів, як і постабортної опіки. Вони підкреслюють, що економічна криза не повинна негативно впливати на боротьбу з ВІЛ/СНІД.

«Європейський парламент офіційно заявив, що аборти є рівноправним засобом боротьби з ВІЛ/СНІД», – підкреслює European Dignity Watch. В оприлюдненій 2 грудня заяві організація підкреслює, що «абортування потенційних носіїв вірусу» було визнане припустимим способом запобігання цій епідемії. Відзначено, що сім інших «проблемних» з точки зору охоронців життя пунктів резолюції були відкинені голосами більшістю парламентаріїв Європейської народної партії та майже половиною парламентаріїв-консерваторів. Однак їм не вдалося домогтися усунення пункту про аборти. У тексті також залишилися формулювання стосовно того, що профілактика ВІЛ/СНІД є «інтегральною частиною опіки над статевим та репродуктивним здоров’ям». European Dignity Watch виникла для підтримки співпраці прородинних організацій та захисників життя у Європі й у світі. Вона відслідковує, зокрема, події на форумі Євросоюзу, пов’язані з цими питаннями.

http://www.credo-ua.org/2011/12/54906