Погоджуюсь з Петром Гусаком: у Ніка типова аргументація адвентистів щодо суботнього дня. Навряд чи вийде якась дискусія з ним цю тему, оскільки він не готовий розмірковувати (судячи з того, як він відреагував на пост Петра Гусака). Про це мені підказує також мій досвід спілкування на аналогічну тему з одним адвентистом.
А от цю думку Ніка можна було б було продискутувати:
"Сповідатися один перед одним - це означає визнати, що моя дія проти ближнього була неправильною, або такою, якої не мало б бути. Одразу виникає зустрічне питання - ви просите ближнього простити вам, а він з якихось певних причин не хоче простити вас. Можливо, він не на тому духовному рівні, як ви. Що ж тоді? Чи залишаєтесь ви непрощеним, хоч і щиро визнали свій гріх? Відповідь в 1Івана 1:9. Навіть коли люди злопам'ятні (напевно не звертають увагу на слова молитви Господньої "прости нам провини наші, як і ми ПРОСТИЛИ винуватцям нашим"), то Бог завжди залишається вірний і праведний, щоб простити нам наші гріхи. А прощає він нас виключно в Ісусі Христі, Який поніс наші провини, щоб ми могли йти легко і вільно. Прощення гріха - це не просто слова, це усвідомлення того, що цей гріх вже покараний на Голгофі, це прийняття Божої благодаті, це розуміння, що кров Ісусв Христа очищує нас від УСЯКОГО гріха. Недарма апостол Павло наголошує, що це є головна річ - маємо Первосвященника на Небесах - Ісуса Христа, Який прощає наші гріхи, бо викупив нас власною кров'ю."

svjat написав:Погоджуюсь з Петром Гусаком: у Ніка типова аргументація адвентистів щодо суботнього дня. Навряд чи вийде якась дискусія з ним цю тему, оскільки він не готовий розмірковувати (судячи з того, як він відреагував на пост Петра Гусака). Про це мені підказує також мій досвід спілкування на аналогічну тему з одним адвентистом.
А от цю думку Ніка можна було б було продискутувати:
"Сповідатися один перед одним - це означає визнати, що моя дія проти ближнього була неправильною, або такою, якої не мало б бути. Одразу виникає зустрічне питання - ви просите ближнього простити вам, а він з якихось певних причин не хоче простити вас. Можливо, він не на тому духовному рівні, як ви. Що ж тоді? Чи залишаєтесь ви непрощеним, хоч і щиро визнали свій гріх? Відповідь в 1Івана 1:9. Навіть коли люди злопам'ятні (напевно не звертають увагу на слова молитви Господньої "прости нам провини наші, як і ми ПРОСТИЛИ винуватцям нашим"), то Бог завжди залишається вірний і праведний, щоб простити нам наші гріхи. А прощає він нас виключно в Ісусі Христі, Який поніс наші провини, щоб ми могли йти легко і вільно. Прощення гріха - це не просто слова, це усвідомлення того, що цей гріх вже покараний на Голгофі, це прийняття Божої благодаті, це розуміння, що кров Ісусв Христа очищує нас від УСЯКОГО гріха. Недарма апостол Павло наголошує, що це є головна річ - маємо Первосвященника на Небесах - Ісуса Христа, Який прощає наші гріхи, бо викупив нас власною кров'ю."

Якщо б хтось змінив якусь іншу заповідь, скажімо "не чини перелюбу" чи "не кради", чи готові би ви були... розмірковувати?! Чи є про що розмірковувати, коли ради передання вашого ви порушуєте Божу заповідь? див. Матв., 15

Після робочого дня ми відпочиваємо, щоб вранці прокинутись, і далі за працю. День для праці, ніч для відпочинку. Тиждень має сім днів. В четвертій заповіді Бог заповів шість днів працювати, а в суботу відпочити від звичної праці. Саме для цього субота була освячена Богом ще від створення світу. Відпочинок в суботу по заповіді - це дар Божий. Аналогічно, як і з благодаттю Божою, ми маємо вибір - прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього. Вибір за нами. Лише крізь віки немов би лунає питання нашого Господа (в той час фарисеї ревізували на свій лад п'яту заповідь):
"Чому ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?" (Матв. 15)