Вся Християнська традиція, і Східна, і Західна, зве Марію - єврейську дівчину з Назарету, яка удостоїлася стати Матір’ю Божого Сина - всесвятою, непорочною, пречистою, єдиною чистою і благословенною, Приснодівою, нетлінною, єдиною безгрішною... Перелік таких й подібних до них величань надзвичайно багатий, однак я би хотів заторкнути питання богословських підстав й богословського осмислення цих епітетів Марії. Спонукою до такого осмислення є майже повсюдне переконання народної побожності в тому, що Марія є такою виключно тому, що зачала Ісуса Христа без допомоги чоловіка і ніколи не мала статевих стосунків. Відповідно, її родичка Єлисавета, а навіть її матір Анна такими не є (хоча Церква і почитає їх святими), тому що були заміжніми і мали статеві стосунки. (Тлумачення Непорочного зачаття самої Марії як такого, що відбулося без статевої співдії Йоакима, я відразу відкидаю як неспроможне, тому що доґмат Католицької Церкви про Непорочне зачаття Марії говорить лише, що “Пресвята Діва Марія від першої хвилини Свого зачаття благодаттю й особливим привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була збережена непорочною від усякої плями первородного гріха” (Пій ІХ, Булла “Ineffabilis Deus”: DS 2803; Катехизм Католицької Церкви, 491), а греко-католицький Акафіст Непорочному зачаттю виразно говорить, що Пресвята Діва була зачата “із чресл Йоакімових”. Литія же зве святих Йоакима й Анну “богоотцями”). З тої самої причини всі жінки - незаміжні й заміжні, які мали статеві стосунки, в тій самій народній побожності вважаються порочними, нечистими і тлінними. (Навіть термін придумали: “розтління”, який означає саме втрату дівичості, а підсилюється він деякими літургійними текстами: наприклад, гімн “Достойно є” каже, що Марія породила Бога-Слова “без зотління”, а стихира вечірні Різдва гласить, що “Діва народжує, а лоно не зотліває”). На проповідях можна почути, що при Благовіщенні Марія тривожилася, бо хотіла зберегти дівицтво (і це при тому, що в єврейській традиції кожна дівчина мріяла про заміжжя і дітородження: діти вважалися Божим благословенням, а неплідність, і тим паче незаміжність - ганьбою), і матеріал для таких тверджень знову ж таки пропонують деякі літургійні тексти, наприклад, стихира вечірні Благовіщення каже, що Марія застерігає ангела, аби той її не обманув: “да не прельстиши мене лестію, не познах бо сласти, браку єсьм непричастна...”. Яким же ж є реальний стан речей у цьому богословському питанні?
Звернімося до тексту Євангелії від Луки: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. ... А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” (Лк 1,30-34). Бачимо, що тут нема тривоги: Марія затривожилася на початку, при появі Божого посланця (див. Лк 1,29), однак коли вже йде діалог, вона просто констатує факт: у тому стані, у якому я зараз перебуваю, зачаття неможливе. А запитання: “Як же воно станеться?” рівнозначне запитанню: “Чого Бог від мене вимагає?”. Іншими словами, можемо припускати, що якщо Бог через свого посланця забажав би, щоб Марія вийшла заміж і природно зачала дитя, то вона - Господня слугиня - погодилася б на це з такою ж готовністю, яку вона виявила своїм “Нехай станеться!” у відповідь на слова ангела: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить” (Лк 1,35). І Марія залишилася дівою не тому, що заміжжя і статеві стосунки чимось нижчі і менше чисті, ніж дівицтво (а отже, наче б то несумісні з покликанням стати Матір’ю Спасителя - Богородицею), а тому що Святий Дух - її містичний Наречений - безтілесний, Він “віє, куди забажає” (див. Ів 3,8) і не потребує тілесних стосунків для боголюдського зачаття Божого Сина.
Своєю покорою й готовністю чинити Божу волю Марія здійснює якнайповніше - найвище можливе для людини - самовіддання себе Богові у душевно-тілесній цілісності особи, а це становить центр, ядро християнської любові-ероса. Саме таке розуміння ероса, обернення його вектора у напрямку, прямо протилежному до античного (бо античні греки розуміли ерос як устремління менш досконалого до більш досконалого, щоби за допомогою цього більш досконалого виповнити свої недоліки) подає християнський автор Діонісій Ареопагіт у своєму трактаті “Про Божественні імена”. Розглядаючи Боже ім’я “Ерос”, він каже, що “божественний ерос спрямований назовні (esti ... ekstatikos ho theios eros), спонукаючи люблячих належати не самим собі, а улюбленим”, тому що “і Сам [Бог], будучи Причиною всього, завдяки еросу до прекрасного і добра, через надмір еротичної доброти (di’ hyperbolen tes erotikes agathotetos) ісходить із Себе, немов би притягуючись промислом до всього сущого, добротою, любов’ю та еросом, і зі всеперевищуючого стану нисходить надсутньою екстатичною, невіддільною від Нього силою” (Божественні імена 4,13. Переклад мій - П.Г.). І Марія, віддавши себе Богові у беззастережній покорі й погодившись стати Матір’ю Божого Сина, здійснила це самовіддання найвищою мірою, у його кульмінації, яка є сповненням усякої статевості та її призначення, тим сповненням, якого слабшим відображенням є актуалізація статевості у міжлюдських взаєминах. (На жаль, подане Діонісієм християнське розуміння ероса залишилося непоміченим і для св. Томи Аквінського, і для Кароля Войтили, і для теперішнього папи Бенедикта ХVІ, про що свідчить його енцикліка “Deus caritas est”, у якій папа розуміє ерос в його прийнятому в античності напрямку). Можемо припускати, що у момент сходження на неї Святого Духа і зачаття Божого Сина Марія пережила екстаз як найвищий прояв такого духовно-тілесного самовіддання.
У чому ж тоді полягають ті величні прикмети Марії - всесвята, непорочна, пречиста, єдина чиста і благословенна, нетлінна, єдина безгрішна? Та у тому, що будучи вбереженою у своєму зачатті від первородного гріха, Марія не мала жодного особистого гріха. Вона кланялася єдиному Богові, шанувала Його святе Ім’я, святкувала встановлені Ним святі дні, шанувала батька й матір і гідність ближніх, не заздрила, не крала, не брала й не давала хабарів, не списувала на іспитах, не пліткувала, не патякала зі сусідками, не очорнювала, і в тому числі - не мала також і сексуальних гріхів: не знала хтивості, пожадання, перетворення іншої особи на засіб для вжитку... (однак не це останнє є основним). Ось чому вона - єдина чиста і благословенна! Що ж стосується терміну “Приснодіва”, то належно обгрунтувати його можна тільки так: якщо б Марія після народження Ісуса Христа мала стосунки з земним чоловіком, то це означало б для неї - містичної нареченої Святого Духа - перелюб по відношенню до свого Небесного Нареченого... Всі інші аргументи стосовно “тління” внаслідок статевого співжиття й дітородження, чи гіршості подружніх стосунків від дівичості - це залишки маніхейства, з яким Християнство боролося, але ще не перемогло його остаточно, впустивши маніхейські формулювання у свої богослужбові тексти. Очистка цих текстів від маніхейства і платонізму - невідкладне завдання Християнських Церков, однак це вже окрема тема.

Петро Гусак

07.04.2007 р.Б.

Петро Гусак написав:Іншими словами, можемо припускати, що якщо Бог через свого посланця забажав би, щоб Марія вийшла заміж і природно зачала дитя, то вона - Господня слугиня - погодилася б на це з такою ж готовністю, яку вона виявила своїм “Нехай станеться!” у відповідь на слова ангела: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить” (Лк 1,35).

А якщо припустити, що Бог через свого посланця забажає аби ви головою об стінку билися, допоки не порозумнішаєте!

Відверта й цинічна богозневага, котра не коментується.

Не смійте торкатися своїм брудом найсвятішого! НЕ СМІЙТЕ!!

Yur написав:

Петро Гусак написав:Іншими словами, можемо припускати, що якщо Бог через свого посланця забажав би, щоб Марія вийшла заміж і природно зачала дитя, то вона - Господня слугиня - погодилася б на це з такою ж готовністю, яку вона виявила своїм “Нехай станеться!” у відповідь на слова ангела: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить” (Лк 1,35).

А якщо припустити, що Бог через свого посланця забажає аби ви головою об стінку билися, допоки не порозумнішаєте!
Відверта й цинічна богозневага, котра не коментується.
Не смійте торкатися своїм брудом найсвятішого! НЕ СМІЙТЕ!!

Не бачу тут жодної богозневаги. Послух, коли він дійсно блаженний, стосується одинаково, як вищих на нашу думку, так і нижчих в наших очах Господніх пропозицій.
Якщо б Марія була готова послухати тільки найбільш привабливих (по-людськи) Божих настанов, то вона ніколи б не була готова народити Божого Сина.

Паплюжите Пресвяту Богородицю Ви, Юр, коли сумніваєтесь у досконалості її послуху Богові!!!

Мар'ян Качмар написав:Не бачу тут жодної богозневаги. Послух, коли він дійсно блаженний, стосується одинаково, як вищих на нашу думку, так і нижчих в наших очах Господніх пропозицій.
Якщо б Марія була готова послухати тільки найбільш привабливих (по-людськи) Божих настанов, то вона ніколи б не була готова народити Божого Сина.
Паплюжите Пресвяту Богородицю Ви, Юр, коли сумніваєтесь у досконалості її послуху Богові!!!

Не про послух мова, а про богозневагу до Духа Святого.
Так. Шляхи Господні незвідані і ми не можемо знати чого забажає Господь від кожного з нас, але ми не сміємо й подумати, що він зможе забажати чогось гидотного.
Якщо Ангел Господній явився до Пречистої Діви й передав їй Божі слова, отже зміст слів цих ЗАКОН і ми не маємо жодного права навіть допустити про можливість того, що Бог говоритиме протилежні речі!

Це означає піддавати ревізії, саму суть християнства, мовляв там написано так, але могло б бути написано по-іншому, і в любому випадку ми маємо бути послушні. І тим самим ведуться спроби оправдати це своє інше, що є протилежне Божому.

В даному випадку йдеться про цинічну підміну понять, де за проповідуванням, так би мовити, богопослущництва очевидними є наміри нав'язати свої гидотні помисли.

Yur написав:Шляхи Господні незвідані і ми не можемо знати чого забажає Господь від кожного з нас, але ми не сміємо й подумати, що він зможе забажати чогось гидотного. (...)
В даному випадку йдеться про цинічну підміну понять, де за проповідуванням, так би мовити, богопослущництва очевидними є наміри нав'язати свої гидотні помисли.

Для Yur, вочевидь, одруження і статеве життя є чимось гидотним. Вже через те на підставі рішень Синоду в Ґанґрi (340-341 р.) його можна відлучати від Церкви. І його батьки вчинили гидоту, коли одружилися, і ще раз вчинили гидоту, коли його зачали [щоправда, ця гидота була "виправдана" його народженням ]. Він мабуть або холостяк, або монах-невдаха, який прийняв цю ідеологію, щоб нею виправдати свій жалюгідний стан - неможливість і нездатність кохати, вести християнське статеве життя... (За ще одною імовірною версією - він просто провокатор, завданням якого є внести сум"яття на цей форум).

"Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління" (Тит 1,15)

Пожаліймо Yur і молімося за нього.

Петро Гусак написав:Для Yur, вочевидь, одруження і статеве життя є чимось гидотним. Вже через те на підставі рішень Синоду в Ґанґрi (340-341 р.) його можна відлучати від Церкви. І його батьки вчинили гидоту, коли одружилися, і ще раз вчинили гидоту, коли його зачали [щоправда, ця гидота була "виправдана" його народженням

Вочевидь -- гидота у ваших думках.
У моїх же я посилаюся виключно на Святе Письмо, праці св. оо. Церкви і на офіційні документи Церкви. Ви ж суперечите цьому.

Він мабуть або холостяк, або монах-невдаха, який прийняв цю ідеологію, щоб нею виправдати свій жалюгідний стан - неможливість і нездатність кохати, вести християнське статеве життя... (За ще одною імовірною версією - він просто провокатор, завданням якого є внести сум"яття на цей форум).

Хоч я не звик про себе багато говорити, все ж спеціально для вас скажу.
Мені сорок вісім одружений, дружина Ольга, маю двох синів Мирослава і Маркіяна.
Сюди прийшов випадково, прочитавши вашу статтю, аби вказати дописувачам на вашу відверту антихристиянську направленість.

"Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління" (Тит 1,15)

У кого чисте сумління, той здатен до відвертого спілкування і не переходитиь на особистості.
Лукавець же неодмінно запнеться на своєму слові, або ж йому доведеться відкрито виступити супроти Божого Слова.

Пожаліймо Yur і молімося за нього.

Таких як ви це не спасе wink
Мої ж наміри -- благі.

пане Петре, не думаю, що маніхейство й платонізм, про які ви пишете, так тісно присутні в Церкві. прочитавши ваші слова, я прочитав намагання оправдати перед кимось своє статеве християнське життя, немовби хтось вам цього боронив. Бог благословив - то тіштися і живіть. Але не варто думати, що всі так "сліпі" - і Тома і Іван Павло ІІ і Бенедикт ат всі, хто трохи по іншому дивиться на це, або під іншим кутом зору. Знаєте, от кого-кого, а Войтилу звинувачувати в маніхействі - це занадто, хіба він один найбільше спричинився до вивищеного чи краще сказати до зрівняння з дівствинним станом подружнього життя. Ви ж читали його твори, більше, мабуть, ніж я, але читали хіба тільки те, що хотіли прочитатити, а не те, що він пише - це не звинуваченя, а припущеня.
боронитися можна в різін способи, але не варто використовувати тут те, чого ні вам, ні будь-кому іншому, зрозуміти не дано, а отже і судити чи намагатися своїм розумом це збагнути. пам*ятаю ваші виклади з теодіцеї
перед тим, як братися до подібної спроби, раджу послухати слова митрополита Антонія Сурожського, як він починає мову про Богородицю - від мудрих людей варто вчитися ось тільки початок, слів.
я к сегоднишней беседе приступаю особенно трепетно, топому, что мне кажеться, что есть вещи на столько святый, что мне может быть о них и упоминать не следует. Я хочу с вами говорить о Божией Матери....
знайдіть в інтернеті весь текст і прочитайте, або файл в мп3

Ви теж прочитали в моєму тексті те, що хотіли прочитати. Боже борони, щоб я звинувачував Войтилу і Бенедикта XVI в маніхействі. На цьому форумі є моя співдоповідь з Львівського собору 2000 р. "Любов, подружжя, сексуальність - усвідомлення істини", де я говорю, що власне Войтила ламає криптоманіхейство в Церкві і виводить розуміння подружжя на зовсім новий рівень. А в цьому моєму дописі ідеться тільки про СПРЯМУВАННЯ ероса: давньогрецький - від недосконалого до досконалого, себто: прагнення "мені", або ж - за Діонісієм - від досконалого до недосконалого: ДАР "комусь". Стосовно цього - почитайте Войтили "Любов і відповідальність". Там він ще щодо ероса "давній грек", а вже в "Богослов"ї тіла" міняється і говорить про дар.

Стсовно Антонія Сурожского (Блюма): у мене в компі є текст його радіопередачі, де він виправдовує абортування "уродцев". Ця тема також дискутується тут на форумі. Знайдіть. Якщо епископ не є безумовно за життя, то все решту - жести, жеманство, театральність, обрядовство. Тому він для мене не авторитет. Його "трепет" перед Богородицею - нещирий, адже якщо людина готова абортувати неповносправну дитину - людину, яка зачалася в лоні, так як і Христос зачався в лоні, став одним із нас, то вона готова вчинити це самому Христу (sic! Так Войтила - Іван Павло ІІ в Evangelium Vitae). "Що тільки вчинили були ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили" (Мт 25,40). Подумайте, скільки православних жінок, які почули цю радіопередачу, могли піти на аборт, виправдовуючись авторитетом епископа Антонія Сурожського, якщо лікарі на УЗД, сказали, що дитина народиться "уродцем".

Стосовно благоговіння перед Богородицею: я писав цю статтю у світлий Празник Благовіщення, причастившись Христових Таїн, з молитвою і трепетом. У цій статті Ви не знайдете нічого неблагочестивого. Навпаки, я захищаю честь Богородиці, і терпіти не можу, коли з неї роблять весталку, жеманницю чи пуританку. Читайте уважно.

Пане Петре, у вашій мові дуже багато агресії. Чому?

Єронім написав:Пане Петре, у вашій мові дуже багато агресії. Чому?

Напевне тому, що я не стоїк у християнській одежі .

Коли Христос називав фарисеїв поріддям гадючим і гробами побіленими, то в Його мові було багато агресії. Чому?
Коли Христос виганяв торгівців з храму, ще й бив їх бичем з мотуззя, то у Його вчинках було багато агресії. Чому?

Якщо я бачу, як на Християнство (те справжнє, ПРОСТО Християнство, що походить безпосередньо від Христа і Його учнів) нашаровують еклектику з філософських систем (до того ж, місцями хибних) і возводять це в ранг догми ("Апостоловъ проповіданія и отцевъ догматы..."), якщо під їхнім впливом пишуться літургійні тексти, які не мають нічого спільного з духом Христа, якщо витворюються обрядові форми, в яких помітно еклектику з язичеських культів і придворних церемоній, якщо ... , то хочу на це відповідати праведною агресією.

Наслідуймо Христа, також і в Його праведному гніві...

Стсовно Антонія Сурожского (Блюма): у мене в компі є текст його радіопередачі, де він виправдовує абортування "уродцев".
я такого не чув, де можна знайти і прочитати чи почути ці слова митрополита.
це ж саме можна сказати і про вас якщо ви так виступаєте по відношеню до Богородиці - розумію, що можна прочитати те, чи шочеться, так як і почути, те, що хочеться - то чи тоді ваш захист життя є тільки, як ви пишите жести, жеманство, театральність, обрядовство. Тому він для мене не авторитет. Його "трепет" перед Богородицею - нещирий,. однак, знаючи вас, скажу, що так не є.
а відносно агресивності праведної, то нам спершу слід бути преображеними на міру Христа, а тоді і будем дозволяти собі копіювати Його в агресивності праведній

Мониторинг СМИ [ Архив публикаций ]


ПРЕСС-АРХИВ: Митрополит Антоний (Блюм), выступая по русской службе ВВС, оправдывает возможность абортов
--------------------------------------------------------------------------------

Митрополит Антоний: Есть еще одна область, более сложная, это область детей, которые родятся ущербленными: то есть физически изуродованными или психически неполноценными. Вот тут вопрос очень сложный, потому что есть матери, которые настолько хотят ребенка, что они готовы идти на то, чтобы родился ребенок, который заведомо всю жизнь будет страдать физически или психически потому только, что они хотят иметь ребенка. И это, мне кажется, чисто эгоистический подход. Потому что такие матери о ребенке не думают: они думают о своем материнстве, о том, как они изольют на этого ребенка всю свою ласку и любовь.

И, во-первых, многие из этих матерей не знают, способны ли они любовь и ласку проявить к ребенку, к которому у них физическое отвращение, ужас.

Прот. Сергий Гаккель: Тем не менее, урод все-таки является человеком. Полноценным человеком. Однако было высказано такое правило, что человека нельзя убивать. Как тогда подходить к этому вопросу?

М.А.: Честно говоря, я не знаю, как к нему подойти. Я думаю, что это тот случай, когда лучше бы ребенку не родиться на свет, чем родиться в таком страшно изуродованном, психически и физически, состоянии. Когда ты думаешь о том, что вот — родился этот ребенок; пока он еще малюсенький, это еле заметно. Но если человек вырастет, ему будет двадцать лет, и тридцать лет, и еще столько лет, и в течение всей жизни — ничего, кроме физической муки, физического страдания или психической растерянности, не будет. И вот тут, я думаю, можно медицински рассматривать вопрос о том, что да, в данном случае законно было бы совершить аборт. Потому что — имеем ли мы право присуждать десятилетия психического и физического страдания потому только, что мы хотим, чтобы этот ребенок родился и был бы моим сыном, моей дочерью.

Я не знаю, как это канонически обусловить, но медицински, я думаю, тут есть очень серьезный вопрос, который можно решать врачу, даже верующему, в этом порядке.

Я видел таких детей, которые рождались и которые на всю жизнь были искалечены, не говоря о том, что совершалось в результате с психикой матери, отца и их взаимными отношениями.

П.С.: С какой точки зрения ты говоришь такие вещи, владыка? Это жалость к человеку или можно сказать, что это подлинно христианский подход — чтобы облегчить жизнь людей?

М.А.: Ты мне ставишь очень трудный вопрос в том, что я не могу сказать, что я — зрелый и совершенный христианин, который может ответить как бы от имени Христова. Я только могу сказать на основании очень (теперь) длинной жизни, что речь не идет о том, что пересматривать существующие правила церковные, а задуматься над тем, при каких условиях они были провозглашены. Что знали люди о жизни, о смерти, о зачатии в тот момент, когда были определены те или иные правила?

И несомненно для меня то, что некоторые правила, основанные на незнании многих вещей, применимы в той области, в которой они соответствовали знанию. Но когда появляются новые знания, новые понимания, приходится не каноны изменять, а приходится задуматься над тем, в какой мере и в какой полноте мы их можем применять или имеем право не применять.

Стенограмма опубликована в журнале "Благодатный огонь" (приложение к журналу "Москва")


--------------------------------------------------------------------------------

profetes написав:а відносно агресивності праведної, то нам спершу слід бути преображеними на міру Христа, а тоді і будем дозволяти собі копіювати Його в агресивності праведній

Брате, в міру Христа-Бога не будете преображені ніколи, у всій Вічності, позаяк Ви сотворіння, а не Бог. В міру Христа-людини будете преображені в будучому віці, в Царстві Небеснім. Однак Царство Небесне починається вже тут - як фундаментальний вибір, вектор, передсмак раю, процес, що починається тут і ніколи не закінчиться. Ніхто не зможе наслідувати Христа там, якщо поступово не наслідуватиме Його вже тут, і то у всьому.

Петро Гусак написав:Наслідуймо Христа, також і в Його праведному гніві...

Христос говорить:
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)
Христос уміє відповідати за свої слова:
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
.......................................................................................................................................................
І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. (Матвія 22:15,46)

Чи здатні ви нести відповідь за власні слова, хоча б тут на форумі у відвертій дискусії, котру пропонували вам й зараз пропонують!?.

То ж за який праведний гнів ви балакаєте ..

Вам, окрім безсилої люті, або ж лайки, запрорпонувати нічого blush

Отож циц .. І ні пари з уст.