Or83 написав:Де написано, що Христос пробачив Петру зраду?

Ів 21:

14 Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
16 І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
17 Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!
18 Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...
19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!
20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?
21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що?
22 Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!
23 І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.

Тут десь є слово "прощаю" ?
Прощенню передує покаяння. Тут десь про покаяння Петра говориться?
Тут говориться що Христос довіряє Петру своїх овець, це можна трактувати по різному, але трактувати це як прощення після прямих слів Христа"а хто зречеться Мене перед людьми, зречуся його і Я перед Батьком Моїм, що на небі." (Матф.10:33), можуть лише люди з занадто розбурханою уявою.

Or83 написав:

Yur написав:Молитва насамперед має бути ЩИРОЮ. Як у того митаря, що серед натовпу бив себе в груди ..

Вам звичайно видніше ніж Христу.

Для мене те, що написано у Святій Євангелії.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. (Луки 18:13,14)

Де тут про щирість? Тут мова іде про самозвеличення, або скромність людей.
10 Два чоловіки ввійшли до храму помолитися; один фарисей, а другий митник.
11 Фарисей, ставши, отак собі молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
12 пощу двічі на тиждень, даю десятини з усього, що надбаю.
13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милосердний будь до мене, грішного.
14 Кажу вам, що цей повернувся до своєї хати виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підноситься, - буде понижений; а хто себе понижує, - піднесений буде.
(Лук.18:10-14)
Цитувати треба в повному контексті, шановні богослови !

То щирою була молитва митника чи ні?
І чи можна назвати щирою молитву фарисея?

Шановний ви вперто змінюєте тему дискусії, ми говоримо про слова Христа який забороняв молитись в натовпі.
Що стосуються вашого питання , допустимо, молитва митаря була щирою і що то доводить?
Що ви теж можете стояти на перехресті і бити себе в груди перед натовпом?
А що тоді робити зі словами Христа: "20 Кажу бо вам, що коли ваша праведність не перевищить праведности книжників і фарисеїв, не ввійдете до Царства Небесного." (Матф.5:20) ?

Or83 написав:Шановний ви вперто змінюєте тему дискусії, ми говоримо про слова Христа який забороняв молитись в натовпі.

Про які Христові слова ви кажете. Наведіть цитату.

Що стосуються вашого питання , допустимо, молитва митаря була щирою і що то доводить?
Що ви теж можете стояти на перехресті і бити себе в груди перед натовпом?

А те й доводить, що скромнягою, як ви того приписуєте в заслуги митарю, бути недостатньо.
Каяття не може бути скромним, воно має бути щирим, як у митаря. І немає жодного значення де людина покається чи то в натовпі, чи то насамоті.

А що тоді робити зі словами Христа: "20 Кажу бо вам, що коли ваша праведність не перевищить праведности книжників і фарисеїв, не ввійдете до Царства Небесного." (Матф.5:20)?

А що тут незрозумілого?. Бути таким як книжники і фарисеї, що говорять одне (хоч і добре), а самі цього не роблять, недостатньо, щоб увійти в Царство Небесне.