Болтология - це спроба пояснити те, що пояснити не можливо (наприклад Таїнства ), а саме поясненням всього і займається філософія

а где вы такое определение философии видели? Разум это не что-то независимое от экзистенции, поэтому может быть христианский разум, который дает место тайне и в то же время не позволяет растектись духу в сентиментальщине.

В конце концов догматы это тоже попытка ОБЪЯСНИТЬ тайну, так что ваши аргументы неубедительны, вы не ответили на мой аругмент, почему Отцы Церкви занимались богословием с очевидным философским аспектом?

Еще раз повторю философия и богословие в своей изначальной интенции совпадают. Просто в нерелигозном человеке это стремление несколько извращается. Слово грех, означает в частности о-грех, попадание мимо, то есть стремление правильное, но способ осуществления не позволяет этому стремлению достичь цели. То есть философия это не обязательно светская философия, может быть религиозная философия, совпадающая с богословием. И богословие это не только литургия, но и труды Отцов Церкви.

догмати це спроба пояснити - я з цим згоден. Але, відповідаючи на Ваше питання, якщо Василій Великий з Григорієм Великим говорили про Трійцю, в мене немає до цього жодних питань. Це святі люди. Своє право вони довели не просто знаннями, а життям і життям у Бозі. А коли різні філософи починають виказувати свої знання - мене тошнить. Не ображайтесь. Ви стали філософом - буває. Я чуть не погряз в східних практиках, а потім в п"янстві. Бог допоміг і я якось вийшов з цього. Але, начитавшись всякого, я для себе роблю висновок - жити, жити як вчить Христос і Святі Отці. Решта - шлях небезпечний. Шлях високого знання - це шлях для людей високого духа. Я знаю, що не гідний. А філософи вважають, що гідні.

Да нельзя обобщать таким образом. Фома Аквинский тоже философ был, и Кьеркегор, и Марсель и т.д. читая произведения этих философов наоборот обретаешь стимул к религиозной жизни. В частности в моей жизни российские религиозные философы сыграли большую роль в укреплении моей религиозности.

Є теоретичне богослів’я, а є містичне. Теоретичний вимір доступний усім, тут як раз і допомагає філософія. Але дивіться, неможливо правильно зрозуміти божественні реалії, якщо Бог тебе це не відкриває через містичне об’явлення. Наприклад, святі отці Церкви виголошували істини про Трійцю згідно з тим, як Вона їм відкривалася, інакше вони б нічого, крім констатації існування Отця, Сина і Духа Святого сказати б не могли.

Тому мене більше цікавить богослів’я як споглядання Божественної істини, як сприйняття Об’явлення. Розкладати вже по полицях — то справа теоретиків. Вона також потрібна для Церкви. Але є вторинною.

Чесно кажучи, здивований, що російські (як і інші) філософи можуть укріпляти релігійність. Але, якщо це так, то я радий за Вас Asmir. Можливо, що і така дорога до Бога існує. Але для мене це недоступно.

Да вы что Лотос, - Эрн, Бердяев, Вышеславцев, Булгаков, Зеньковский, Трубецкие, Франк, Карсавин, Флоренский - это те философы, которые привели меня к православию, конечно я критично отношусь к их творчеству, ибо они не совпадают полностью с православием, однако то, что они существенно с ним связаны это правда.

богословие имеет также ограничительную функцию, функцию различения истины и лжи, ведь верующие склонны привносить в свою веру элементы греховной духовности, поэтому должны существовать догматы и богословие, чтобы не было перекосов. К богословию надо хотя бы поэтому относится уважительно, ибо оно - ограда истины, и я вообще не уверен, что без знания догматов, человек может и в мистическом постижении Бога достичь успеха в наше время.

Догмати всі встановлені і нема про що говорити. А коли починаємо говорити про те, що нам недоступне, то з"являються нові догмати - дуже сумнівні. Наприклад догмат про непомильність папи.
Для того щоб богословствувати, потрібно дорости до цього.
Я допускаю, що філософи яких Ви назвали - філософи справжні. Але наприклад Антоній Сурожський, не філософ, але, я думаю, що його праці варті усіх філософів разом взятих. Сурожський вчив життю у Бозі. А філософи вчать знанню, для якого духовне життя не є необхідне.

Экзистенциальные философы, наоборот, предполагают духовную жизнь как основание для разума. Но и разум "радикализует" духовную жизнь. Вера без "различений" это пустопорожняя вера, аморфная сентиментальщина, вот почему я ратую за богословское образование.

Я не проти богословської освіти. Я проти того, щоб ця освіта не була пупом Землі, на що вона претендує і проти того, що богословіє перетворюється в звичайну філософію, яка відірвана від життя. Справжнє богослів"я - це життя за заповідями Божими і знання даються для життя, а не ради самого знання. Християнська віра - це віра в "Бога живого".

панове, ви зара посваритеся за слова, при тому що один одному ви не суперечите.
і в християнстві є кілька шляхів.